![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Традиційна війна «оптиматів» і «популістів»
Одним із основних інформаційних жупелів, які уже остаточно набили оскому за останні два роки, є мантра про "популізм". Популісти всюди. Вони заважають прийняти дуже реформаторські закони - які, як правило, депутати бачать тільки в день голосування. Популісти заважають встановленню ринкових цін на товари - які чомусь визначаються за цінами інших країн, та ще й так, щоб в підсумку давали мало не найвищу в світі продажну ціну. Популісти заважають нашим реформаторам зробити країну то копією Грузії, то копією Польщі, то іще якоюсь копією...
Хоча все, насправді, просто. Як і будь-яке суспільство з часів Давнього Риму, українське ділиться на еліту і народ (патриціат та плебс). Народні інтереси та права громадян обстоюють популісти, а інтереси еліти - так звані оптимати. Популістом був давньоримський народний трибун Гай Семпроній Гракх, а в програмі Республіканської Партії Абрахам Лінкольн записав побудову "уряду, обраного людьми, складеного з людей, і який працює в інтересах людей". Тож коли людина заявляє, що вона бореться проти популізму - то вона сама себе позиціонує як захисника інтересів фінансової еліти, якій вигідно тримати народ в злиднях. Але у нас цього виявилось мало: з популізмом у нас тепер нещадно борються на державному рівні, не шкодуючи живота свого.
"Боротьбу із популізмом" в подібній формі першим запровадив російський "реформатор" Герман Греф в часи президентства Д. Медведева, щоб створити ідеологічні підстави для переслідування опозиції та полегшити наступне повернення до влади В. В. Путіна. Не довго думаючи, вони взяли сталінську практику боротьби із лівоправим уклонізмом, і провели ребрендінг. Тільки на цей раз уклоністами були призначені люди, які закликали опиратись на інтереси народу, і займатись його добробутом, а не мілітаристичним "вставанням з колін" і бряцанням зброєю.
Росія була оголошена центром боротьби із популізмом, а світові демократичні інститути стали загниваючими... тобто, переживали системну кризу через засилля популізму. Можете перевірити, задля сміху, виступ Германа Грефа на інвестиційному форумі "Росія-2012" - ви знайдете чимало подібностей із риторикою нашої нинішньої влади.
Зрештою, ця боротьба легко трансформувалась в знайомі нам "духовні скрєпи" та боротьбу із критиками нової "генеральної лінії" Путіна. Тепер Росія - центр боротьби із фашизмом, а грефівську знахідку про боротьбу із популізмом тим часом підібрали і пустили в хід вітчизняні політтехнологи, адже вона продемонструвала свою ефективність у встановленні ідеологічної монополії, а зрештою і прямої диктатури. І так само, як в Росії, під гаслами боротьби із популізмом відбувається фактична концентрація влади в дуже невеликому колі надбагатих функціонерів із оточення чинного президента - тільки наш "кооператив Озеро" називається "списком Форбс". І точно так само, як в Росії, "боротьбисти" об'єктивно працюють на встановлення диктатури взагалі та "путінізації" України.
Задля перемоги над опозицією, оптимати самі не гребують тим, в чому так жваво і яскраво звинувачують опонентів - паразитуванням на прихованих бажаннях громадян. Найбільш низьких, відверто абсурдних, але таких привабливих фантазіях, що не мають нічого спільного із реальністю. Це найбільш ефективний спосіб затьмарювати розум - пропонувати людям епохальні проекти, які ніколи не будуть реалізовані, але від самої картинки яких вони впадуть в гіпнотичний стан.
Для українців, безумовно, імперська ідея не підходить. Зате у нас надзвичайно багата політична міфологія і не менше - страхів, і саме на них заходились паразитувати вітчизняні оптимати. В 2014 році наше суспільство було налякане війною, і йому пообіцяли зупинити її простим голосуванням. Втомлені, виснажені роками диктатури люди в це легко повірили, а далі все йшло по накатаній доріжці - раз вірять в закінчення війни за два місяці, повірять в будь-який інший абсурд. Солдатам, наприклад, Порошенко пообіцяв фантастичну платню в тисячу гривень за день, і страхування життя на мільйон.
Далі фантазії ставали все масштабнішими і масштабнішими. Роками в нашому суспільстві насаджувались мрії про грузинські реформи. Будь-ласка, ось вам "грузинський десант". Чисто декоративний, позбавлений рушійної сили Кахи Бендукідзе, і хоча б мінімальної стратегії - але він відповідав підсвідомим бажанням громадян "побудувати тут Грузію". Коли суспільство зрозуміло, що це був лише черговий обман - сформували "польський десант", паразитуючи на іншому підсвідомому бажанні - "побудувати тут Польщу". І кожен раз суспільство завмирало в очікуванні, що ось-ось, все зараз станеться саме собою. Користуючись його загіпнотизованим станом, оптимати викачували з економіки все більше і більше грошей, а громадяни все більше впадали в злидні.
Мало? Будь-ласка, пообіцяємо населенню 1000 євро мінімальної заробітної плати (але потім, "коли управління стане таким, як треба"). Пообіцяємо інвестиційний і промисловий бум (адже це так класно, коли у нас така низька вартість робочої сили і такі маленькі зарплати - у нас весь світ фабрики повідкриває). Пообіцяємо, що височенні тарифи - запроваджені виключно для "газпромізації" української енергетики - не зачеплять населення, бо у нас велетенський субсидіарний фонд, з якого роздадуть гроші всім бажаючим (ну прямо Стабфонд РФ із перебитими серійними номерами). Не вистачає тільки обіцянок підняти ВВП вдвічі, і перетворення країни в енергетичну супердержаву. Втім, останнє вони уже встигли пообіцяти теж - тільки основою нашого процвітання має стати аграрний бізнес і торгівля землею. Ми будемо весь світ годувати (порівняйте з російським: качати йому газ і нафту), а той нам буде постачати все найкраще і найновіше.
Апогей цієї божевільної пляски святого Вітта - заклики повірити (не побачити, а саме повірити - бо більше ніде в історії такого не було), що якщо ми зробимо ціни на товари і зарплати для топ-менеджмента "як на Заході", то рівень життя автоматично теж стане "як на Заході".
Крім того, епохальні проекти уже скінчуються, і доводиться відверто красти ідеї, які ще вчора клеймились як "махровий популізм". Приклад: біля двох років поспіль партія "Батьківщина" добивалась скасування абсурдного податку на пенсії, і за це звинувачувалась в популізмі. Але варто було Гройсману подати аналогічний законопроект, і о диво: скасування цього податку уже є ідеологічно правильною реформою.
В підсумку оптимати ведуть країну саме до того латиноамериканського варіанту, яким люблять всіх залякувати. Із страшенно бідним населенням, кримінальними кланами, які контролюють цілі області (тут навіть не треба далеко ходити - Рівненська область уже нічим не відрізняється від котроїсь із колумбійських провінцій), і державою, яка здатна тільки роздавати все більш і більш знецінені гроші, щоб підкупити населення і втримати його від соціального вибуху, підвищувати при цьому ціни, а при владі утримуватись обманом населення і підтасовкою статистики.
Потрібно буде все більше і більше грошей на роздачу субсидій і подачок населенню, щоб створити оманливу ілюзію, що "рішучо-радикальні реформи йдуть". Їх треба десь узяти. А у поборів з населення є теоретична межа - не можна зідрати з людини більше платежів, ніж вона отримує. Значить, будуть випрошувати у міжнародних інституцій під все більш і більш кабальні умови, вішаючи на майбутні покоління все більший і більший борг. Або розпродувати залишки національних багатств. І це повільно перетворюватиме країну на "клієнтську", яка сама із себе суб'єкта не представляє, а змушена бути розмінною картою в чиїхось геополітичних розкладах... а ця доріжка веде і до втрати суверенітету і краху держави.
А висновок звідси один: всі, хто зараз бореться із популізмом, свідомо чи несвідомо, не лише допомагають нашій еліті збагачуватись небаченими темпами за рахунок заганяння народу в злидні, а й прямо руйнують самі підвалини держави. Адже якщо для людини стає все більш важливим власне виживання, то якій їй сенс захищати щось більше за своє обійстя?
Щоб зберегти державу, необхідно нарешті прорвати морок небувальщин, якими заколисали народ оптимати, і нарешті повернутись до нормального стану політики. До того самого клятого популізму.
Бо лише уряд, обраний людьми, складений із людей, який опирається на народ, захищає його інтереси і будує майбутнє для нього, а не купки олігархів - зможе врятувати країну.
В'ячеслав Ільченко
Джерело: INTV