
Присутність Юлі на Молитовному сніданку, як і очікувалось, зчинила фурор.
Давайте я спочатку відповім на питання "скока стоїть". Готові?
- Тридцять відсотків реального рейтингу в країні. Як мінімум.
От стільки і коштує. Перший ряд серед гостей, а також право напередодні прочитати молитву і зробити повідомлення на 15 хв. даються тільки і виключно тим, хто має право представляти свій народ.
Власне, це не стільки Юлії Тимошенко дали такий привілей, а Україні - тому що саме як представника України її там і приймали, це легко перевірити по списку її зустрічей. Ранг депутата таких не передбачає. Прем'єр-міністра - так. Президента - так. Але їх "чомусь" бачити не захотіли (рейтинг, рейтинг...).
Я не схильний будувати конспірологічні плани а-ля "Анаконда", але ці події дозволяють обережно припустити наступні речі:
- Україна досі зберігає свою цікавість для цивілізованого світу. Причому це не цікавість колоніальна, чи чисто стратегічна - таким не дають перших місць. Нам натякають, що готові вести справи із нашими політиками, але тільки тими, хто реально представляє Україну, а не "готовий бути сукиним сином".
- найбільше США цікавить реальний стан речей в Україні, офіціозу вони не вірять. Це показує, що серед співбесідників Тимошенко - керівництво Комітету з питань розвідки Палати представників Конгресу США.
- нарешті, вперше за більше ніж 10 років в Сполучених Штатах цікаві не люди, які декларують "істинно праволіберальні ідеї", а люди із своєю власною стратегією.
Щасливої безсонної ночі на Банковій, хе-хе.
Вячеслав Ільченко
Джерело