Дякую за небайдужість і за розлогий коментар до мого скромного допису. На мій погляд, до певної міри Ви маєте рацію. Проте, я не поділяю Вашого песимізму. Спробую відповісти по пунктах. 1. Немає молоді, бо їм пох. За всю молодь казати не беруся, але стверджувати, що "пох", я б не став. Звісно, молодому поколінню видаються нецікавою, нудною і марною тривала повсякденна робота, якщо вона не приносить миттєвого видимого результату. Їм подавай чистий екшн - бійки, штурми, "махачі" й "місилово". Так, мій 16-річний син (тоді йому було ще 15) у дні Податкового Майдану щодня з прямо порогу запитував у мене: "Ну як, Верховну Раду вже штурмом взяли?" А коли чув у відповідь, що ні, і що такі справи так просто не робляться, щиро дивувався: "То чого ж ви тоді туди ходите?" А зараз трохи подорослішав і починає мене дивувати. Так, буквально позавчора довго розпитував мене про акцію афганців і чорнобильців, уважно і з непідробною цікавістю переглядав відзняте мною відео (всі сюжети від 3-го числа). Так що про байдужість я б стверджувати не став. Та й футбольні фани з їхнім безсмертним "СЖДЗПП" - переважно люди аж ніяк не похилого віку. Ні, підкопувати коріння янучарського дуба і поволі, день у день розхитувати його стовбур їм і справді буде нецікаво, тут на їхню допомогу, швидше за все, годі розраховувати. Проте валити його вони прибіжать залюбки! 2. Щодної "тупизни" у сполученні гасла "Україні волю" з Юліним портретом особисто я не вбачаю. Можливо через те, що сприймаю його не як ототожнення "Юля==Україна", а опосередковано: "Юля за ґратами"="Україна за ґратами". Швидше за все, подібним чином сприймали його (свідомо чи підсвідомо) і автори плакату, які створили його на емоційній хвилі 5-го серпня, буквально за лічені години. Чи сприймає це сполучення саме як "лобове" примітивне ототожнення Юлі з Україною суттєва частка людей, а тим більше - чи воно їх не відштовхує? Не знаю, поки що сам над цим не замислювався. Дякую за підказку. Принаймні, під час президентської кампанії 2010-го, начебто, не відштовхувало. Хоча - змінюються часи, відповідно змінюється реальність та її сприйняття. 3. Найтриваліша щоденна акція відбувається протягом от уже трьох місяців на Хрещатику, в самісінькому центрі Києва. Я маю на увазі наметове містечко на Хрещатику і всі події навколо нього. Крім того, мешканці містечка незмінно беруть участь практично у всіх більш-менш помітних і значущих акціях протесту, які організовують інші сили і громадські об'єднання. На жаль, координація зусиль на рівні керівництва наразі практично відсутня. Проте, на рівні суто людських контактів, спілкування, обмін інформацією і думками відбувається плідно, конструктивно і без скільки-небудь істотної упередженості й недовіри. 4. "...до буцегарні або за кордон. Або на той світ." А це потроху починають розуміти, дедалі більше. Чи достатньо такого розуміння для початку активних спільних дій? Наразі відповісти на це запитання я не можу. Та й більшість професійних аналітиків, мабуть, теж. Невдячна це справа у вітчизняних умовах. Он, восени минулого року все теж починалося доволі мляво. Але поступово акції ставали все активнішими і чисельнішими. А 22-го листопада як бабахнуло! Шкода тільки, що того разу майже вхолосту... 6. "Хлоп з яйцями" - ідея доволі цікава і, як на мене, потенційно плідна. Особливо при вмілому втіленні. Тільки діяти слід грамотно, обережно і без різких зайвих рухів. Ще раз дякую за увагу до проблеми і за цікаві думки. Слава Україні!
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
оставь надежди
Date: 06/11/2011 01:51 (UTC)1. Немає молоді, бо їм пох. За всю молодь казати не беруся, але стверджувати, що "пох", я б не став. Звісно, молодому поколінню видаються нецікавою, нудною і марною тривала повсякденна робота, якщо вона не приносить миттєвого видимого результату. Їм подавай чистий екшн - бійки, штурми, "махачі" й "місилово". Так, мій 16-річний син (тоді йому було ще 15) у дні Податкового Майдану щодня з прямо порогу запитував у мене: "Ну як, Верховну Раду вже штурмом взяли?" А коли чув у відповідь, що ні, і що такі справи так просто не робляться, щиро дивувався: "То чого ж ви тоді туди ходите?" А зараз трохи подорослішав і починає мене дивувати. Так, буквально позавчора довго розпитував мене про акцію афганців і чорнобильців, уважно і з непідробною цікавістю переглядав відзняте мною відео (всі сюжети від 3-го числа). Так що про байдужість я б стверджувати не став. Та й футбольні фани з їхнім безсмертним "СЖДЗПП" - переважно люди аж ніяк не похилого віку. Ні, підкопувати коріння янучарського дуба і поволі, день у день розхитувати його стовбур їм і справді буде нецікаво, тут на їхню допомогу, швидше за все, годі розраховувати. Проте валити його вони прибіжать залюбки!
2. Щодної "тупизни" у сполученні гасла "Україні волю" з Юліним портретом особисто я не вбачаю. Можливо через те, що сприймаю його не як ототожнення "Юля==Україна", а опосередковано: "Юля за ґратами"="Україна за ґратами". Швидше за все, подібним чином сприймали його (свідомо чи підсвідомо) і автори плакату, які створили його на емоційній хвилі 5-го серпня, буквально за лічені години. Чи сприймає це сполучення саме як "лобове" примітивне ототожнення Юлі з Україною суттєва частка людей, а тим більше - чи воно їх не відштовхує? Не знаю, поки що сам над цим не замислювався. Дякую за підказку. Принаймні, під час президентської кампанії 2010-го, начебто, не відштовхувало. Хоча - змінюються часи, відповідно змінюється реальність та її сприйняття.
3. Найтриваліша щоденна акція відбувається протягом от уже трьох місяців на Хрещатику, в самісінькому центрі Києва. Я маю на увазі наметове містечко на Хрещатику і всі події навколо нього. Крім того, мешканці містечка незмінно беруть участь практично у всіх більш-менш помітних і значущих акціях протесту, які організовують інші сили і громадські об'єднання. На жаль, координація зусиль на рівні керівництва наразі практично відсутня. Проте, на рівні суто людських контактів, спілкування, обмін інформацією і думками відбувається плідно, конструктивно і без скільки-небудь істотної упередженості й недовіри.
4. "...до буцегарні або за кордон. Або на той світ." А це потроху починають розуміти, дедалі більше. Чи достатньо такого розуміння для початку активних спільних дій? Наразі відповісти на це запитання я не можу. Та й більшість професійних аналітиків, мабуть, теж. Невдячна це справа у вітчизняних умовах. Он, восени минулого року все теж починалося доволі мляво. Але поступово акції ставали все активнішими і чисельнішими. А 22-го листопада як бабахнуло! Шкода тільки, що того разу майже вхолосту...
6. "Хлоп з яйцями" - ідея доволі цікава і, як на мене, потенційно плідна. Особливо при вмілому втіленні. Тільки діяти слід грамотно, обережно і без різких зайвих рухів.
Ще раз дякую за увагу до проблеми і за цікаві думки. Слава Україні!