Традиційна війна «оптиматів» і «популістів»

Одним із основних інформаційних жупелів, які уже остаточно набили оскому за останні два роки, є мантра про "популізм". Популісти всюди. Вони заважають прийняти дуже реформаторські закони - які, як правило, депутати бачать тільки в день голосування. Популісти заважають встановленню ринкових цін на товари - які чомусь визначаються за цінами інших країн, та ще й так, щоб в підсумку давали мало не найвищу в світі продажну ціну. Популісти заважають нашим реформаторам зробити країну то копією Грузії, то копією Польщі, то іще якоюсь копією...

Хоча все, насправді, просто. Як і будь-яке суспільство з часів Давнього Риму, українське ділиться на еліту і народ (патриціат та плебс). Народні інтереси та права громадян обстоюють популісти, а інтереси еліти - так звані оптимати. Популістом був давньоримський народний трибун Гай Семпроній Гракх, а в програмі Республіканської Партії Абрахам Лінкольн записав побудову "уряду, обраного людьми, складеного з людей, і який працює в інтересах людей". Тож коли людина заявляє, що вона бореться проти популізму - то вона сама себе позиціонує як захисника інтересів фінансової еліти, якій вигідно тримати народ в злиднях. Але у нас цього виявилось мало: з популізмом у нас тепер нещадно борються на державному рівні, не шкодуючи живота свого.

( Read more... )

В'ячеслав Ільченко
Джерело: INTV