Бандера - наш герой! Покрова - наше свято!

[yes1111]

Дещо спізнився я з цим репортажем, але мав на те доволі поважні причини. Просто з нагоди придбання нового 2-терабайтного вінчестера заходився переставляти систему і переливати "усьо, шо  нажито нєпасільним трудом", - а це, на жаль, потребує чимало часу. В якості робочої конячки, замість Ubuntu 10.04 LTS, я вирішив спробувати Scientific Linux 6.3 - той самий, який кількома днями раніше поставив синові на ноутбук, тільки цього разу 64-бітну версію. (Ну що, похвалився? Молодець, а тепер з'їж цукерочку і переходь ближче до справи!)

Отож, 14 жовтня, на свято Покрови, у Києві відбувся урочистий марш з нагоди 70-річчя Української Повстанської Армії. Захід офіційно організований ВО "Свобода", відтак символіка відповідно була теж винятково "свободівською". Поза тим, всі наші (з ким починали ще з судилища над Юрієм Луценком, а згодом - і над Юлією Тимошенко) були. Дивно, але якимось дійсно незбагненним чином ми спромоглися відшукати один одного у багатотисячному натовпі, і зрештою таки зустрілися!

З погодою нам не надто пощастило: зранку небо затягло хмарами, і цілий день з неба сіялася набридлива мжичка. Але хіба здатна якась там погода зіпсувати по-справжньому святковий настрій? Звісно ж, ні!





Почалося все о 14:00 з мітингу біля пам'ятника Кобзареві.





На жаль, нікого з виступаючих сфотографувати мені не вдалося: з тієї точки, куди вдалося пробитися, їхніх облич видно не було, а підійти ближче заважав щільний натовп.

Вів мітинг відомий журналіст, голова Сумської "Свободи" Ігор Мірошниченко. На заході виступили ветеран УПА Роман Левчанин, свободівці – лідер ВО "Свобода" Олег Тягнибок, Ірина Фаріон, Олег Панькевич, Андрій Іллєнко, Юрій Михальчишин, а також Голова ОУН Богдан Червак, поет і громадсько-політичний діяч Дмитро Павличко, член Комітету захисту української мови, відомий громадський активіст Олександр Бригинець (ВО "Батьківщина").

До речі, під час свого виступу Дмитро Павличко відповів на запитання, яке свербіло мені багато років. Загальновідомо, що він є автором слів легендарної пісні "Два кольори". А тепер порівняймо тексти:

"Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотнi, в душi моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне - то любов, а чорне - то журба."

І другий:

"Прапор червоно-чорний – це наше все добро,
Червоне – це кохання, а чорне – пекла дно.
Усі дівчата знають пекельні барви ці,
Забути їх не можуть. Чорти ми лісові!
Гей-гу, гей-га! Чорти ми лісові!"

Помічаєте схожість? Отож бо. Тільки другий текст написаний на багато років раніше, його співали бійці УПА, йдучи у бій. То ж чи не в тому самому сенсі мав на увазі ці два кольори Дмитро Павличко? Виявляється - саме в тому! В 1944-му році він був таким самим "малим чортеням", а через 20 років написав пісню - так, щоб обізнані зрозуміли натяк, а цензура прискіпатися жодним чином не змогла б.

























Мітинг заверешено. Формуємо колони й вирушаємо.













Легендарний хор "Гомін" Леопольда Ященка.





Перша зустріч з бойовим друзями. Сьогодні їх ще буде багато!









І скільки ж нас насправді? Брехливі журналюги нарахували десь чи то 3, чи то 4 тисячі. Спинним мозком відчуваю, що їхнє "підрахуйство" слід помножити принаймні на 10.



"Герої не вмирають, вмирають вороги!"



"ОУН-УПА державне визнання!"



"Кому належить Україна? - Українцям!
Кому належить Київ? - Патріотам!"



"Бандера, Шухевич - герої народу,
Вони воювали за нашу свободу!"



"Бандера - наш герой! Покрова - наше свято!"



"Ре-во-лю-ція!"



І, звісно ж, загальноулюблене: "Зека геть!"



Перетинаємо бульвар Шевченка. ДАІшники завбачливо перекрили рух.









Отак би і йти - не зупиняючись, аж до самого Межигір'я!













"Слава Україні! - Героям слава!
Слава нації! - Смерть ворогам!
Україна - понад усе!"













Минаємо будівлю СБУ.



Центральний вхід до цієї високоповажної установи гідно прикрасили патріоти.



На відео (див. нижче) це епічне видовище починається приблизно з 10:06.





























На бруківці догоряють рештки ригівських і комуняцьких шмат.



Господи, скільки ж знайомих облич!





І ще!





Сцена, споруджена до святкового концерту.





















На екрані - легендарний сотенний УПА Мирослав Симчич-"Кривоніс". Про його життя і бойовий шлях чудово написав Володимир Гонський у своїй книзі "Людина і нація".











І знову старі бойові друзі!





На сцені розпочався святковий рок-концерт. Обіцяли, що триватиме до опівночі. Ех, шкода: мушу бігти додому!



Хлопці сфоткали на згадку.







Від охочих сфотографуватися з ветеранами просто відбою нема!

Наостанок викладаю традиційне відео, аби краще побачити, почути і відчути. А загалом - дякувати Богу, ще не зовсім збайдужіли люди в Україні. І після сьогоднішнього свята в мене таки зміцнилася надія, що ці вибори так просто зекові не минуться! Амінь.