yes1111: (8 травня)

Україна виграла Другу Світову! Дивіться, СРСР є? Нема. Третій Рейх є? Нема. Україна є? Є. То хто війну виграв? Україна!
-- народна творчість

Якби тобі треба було провчити малюків, ти б рубав їм голови? Звісно, ні. Ти б їх просто відлупцював. Точно так само бувають обставини, коли марно знищувати вороже місто бомбою - це все одно що відлупцювати хлопчака сокирою. Війна - не просто вбивство та насилля. Війна - це контрольоване насилля, яке передбачає якусь ціль. Не можна вбивати ворога тільки для того, щоб його вбити. Головне - змусити його робити те, що ти хочеш.
-- Сержант Зім, "Зоряний десант".

Мы ведем войну уже семьдесят лет, нас учили, что жизнь - это бой. Но по последним данным разведки, мы воевали сами с собой.
-- Б. Г.

Чергова річниця перемоги над гітлерівською Німеччиною. Для більшості нормальних країн цей день давно став Днем Примирення та Спомину, ніж Днем Перемоги. Для Росії та більшості пострадянських країн це досі День Перемоги, хоча людей, які завойовували її, уже давно немає в живих. Більше того, росіяни досі продовжують воювати з нацизмом та "брати рейхстаг", побудований з фанери, символічно відтворюючи події 1945 року, а також далеко не символічно воюючи з Україною як "останньою фашистською державою" (дивна ремінісценція сталінського концепту "останньої республіки").

Але мене, власне, на цю статтю подвигло твердження одного із моїх френдів, який казав, що жодного примирення нема - а є або перемога, або поразка.

Як людина із суто азійським поглядом на війну (китайським та японським, якщо точно), я можу тільки знизати плечима і зауважити, що якщо через 70 років примирення досі неможливе, значить, війна так і не закінчилась у тому далекому 1945 році. У нас - не закінчилась. Не лише тому, що далеко не всі загиблі в ній досі спочили з миром, а їхні кістки знайшли останній притулок. А й тому, що війна завжди закінчується лише тоді, коли обидві сторони закопують томагавк війни, а можливо - і стають союзниками. 

Read more... )

Вячеслав Ільченко
Джерело

yes1111: (Жалоба)



Друзі, я прошу про це не часто, але зараз не той випадок.

Прошу, про максимальний репост!

Це буде справедливо, хоча б так, засвідчити свою шану герою, котрий пав у бою. Усі, хто знав
Василя Сліпака, чи хоче провести нашого друга та Героя гідно! 1-го липня, у Львові! Прощання об 11.00 у храмі св. Ап. Петра та Павла (вул.Театральна 11).

Василь Лицар Адамовський
Джерело

yes1111: (порох не ошибись)



Президенту України пропонують визнати 29-30 серпня днями загальнонаціональної жалоби за воїнами України, що загинули в "Іловайському котлі".

Відповідну петицію зареєстровано на сайті глави держави.

Автором петиції є боєць батальйону "Донбас" Володимир Гунько, який після виходу із "Іловайського котла" опинився у полоні бойовиків. З полону його звільнили наприкінці грудня 2014 року. 

Read more... )


Джерело: 24 канал



yes1111: (Жалоба)



Знаєте, іноді мені здається, що в нашій країні панує така собі форма "історичного феодалізму". От є у вас свій історичний проміжок - і сидіть в ньому, не вилазьте, і нічого не кажіть про інші. Так, наприклад, якщо зайшла роль про Петровського і про голодомор 1933-го року, так нібожемой згадувати чи натякати (а тим паче наводити як особисту аргументацію) про інші випадки голодоморів (наче комуністи відмовились від такого результативного способу упокорення українців)...

Так от голодоморів в Україні було три. Перший в 1921-1923 рр., другий в 1932-1933 рр., і третій - в 1946-1947. Останній - практично нікому невідомий, а дарма - це був не менш страшний і бузувірський цілком штучний голод, який ставив на меті знищення бази для українського повстанського руху.

 

Read more... )

 

Вячеслав Ільченко
Джерело

yes1111: (8 травня)



Сьогодні Україна відзначає День пам’яті і День перемоги над нацизмом, перебуваючи у стані війни. 

І це ще раз нагадує і нам, і світові, наскільки цінний та беззахисний мир на планеті.

Україна – це земля, яка постраждала від воєнного лихоліття чи не найбільше від інших країн. Немає такої родини, де хтось би не загинув. Немає такої сім’ї, яку би війна обійшла стороною. Війна прокотилася, прогриміла Україною безжальним, потворним і страшним колесом в обидва боки. В її ненаситних залізних жорнах змелено-зламано мільйони доль та життів українців. 

Read more... )

 
Джерело:
Батьківщина


yes1111: (порох не ошибись)
Він ТОЧНО певен, що зараз немає важливіших задач, аніж нищити па'мятники "афганцям"?! Чи хтось прагне дикої війни за принципом "всі проти всіх"? - yes1111



Інститут Пам'яті вимагає знести пам'ятники воїнам-афганцям (документ)


Український інститут національної пам'яті на виконання закону про декомунізацію вимагає знести або перейменувати пам'ятники і меморіальні дошки воїнам-інтернаціоналістам, у тому числі воїнам-афганцям. Про це сказано у
збірнику матеріалів, рекомендацій і документів на виконання закону "Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного тоталітарних режимів і заборону пропаганди їх символіки", розміщеному на сайті відомства.

За документом, пам'ятники, пам'ятні знаки, меморіальні дошки воїнам-інтернаціоналістам внесли до переліку об'єктів, які підлягають знесенню або перейменуванню.

Read more... )


Джерело: Українські новини



yes1111: (Жалоба)
Originally posted by [profile] ripcska at Сьогоднi Рiчниця Бою під Крутами — героїчна сторінка історії України

Довідка: Битва пiд Крутами — битва, яка відбулася 29 січня 1918 р. поблизу селища Крути, на малій залізничній станцiї на вiдстанi 130 км вiд Києва. Битва тривала близько 5 годин і закінчилася поразкою українських загонів, які захищали підступи до Києва. Як така, битва не мала вирішального значення в перебігу військових дій, однак вона набула особливого значення в свідомості багатьох завдяки героїзму загону української молоді, яка загинула біля Крут. Під час поховання юнаків на Аскольдовій горі в Києві М. Грушевський назвав їх героями, Павло Тичина присвятив цьому героїчному вчинку вірша. У 2006 р. на місці битви встановили пам’ятник і на 80-ті роковини випустили пам’ятну гривню.

 

29 січня Україна відмічає День пам’яті героїв, що загинули в битві під Крутами. Однак далеко не всі українці знають, що то за бій, з ким і за що він вівся. 27 січня 1918 р. з Києва назустріч більшовицьким військам, що наступали на Україну, вирушив добровольчий Студентський Курінь. Він складався зі студентів Університету імені Святого Володимира (нині Київський Національний Університет ім. Т. Шевченка), новоствореного Українського Народного Університету, а також із гімназистів Київських гімназій. Вони майже не мали ніякої бойової підготовки. Молодий цвіт нашої армії – юнаків – кидали майже в безнадійну ситуацію, тоді як серед шаліючої анархії десятки тисяч озброєного, випробованого в боях вояцтва безжурно демобілізувалося. Курінь мав на меті допомогти українським частинам утримати станцію Бахмач. По дорозі прийшло повідомлення, що в Бахмачі уже ворог...

Читати Далi

yes1111: (8 травня)


Сьогодні ветерани Червоної Армії і УПА вже не повинні чекати на взаємне прощення заради самих себе і пам’яті своїх полеглих побратимів.

Настав час, коли вони це повинні зробити заради України на могилах своїх синів, на могилах нових Героїв!

Зробіть ще один героїчний крок свого життя допоки є можливість живими від живих почути слова вдячності і побачити доземний вам уклін!

І хай б’ється у ваших серцях почуття виконаного обов’язку та гріє ваші душі надія на Господню милість!


08.05.2014р.


Read more... )

Василь Ковтун
yes1111: (Жалоба)



Громадська ініціатива "Центр пам'яті Небесної сотні" закликає українців протягом 30 березня - 1 квітня взяти участь у скорботних заходах з нагоди сорока днів загибелі "Небесної сотні"

Як повідомила координатор Центру Неля Втерковський, цю ініціативу підтримують члени об'єднання Народної довіри, закликають українців в ці дні виходити на площі своїх міст, приносити квіти, запалювати свічки в пам'ять про загиблих, передає Еспресо.TV з посиланням на "Пульс Києва".

"Центр пам'яті Небесної Сотні закликає запалити свічки пам'яті у всіх містах і селах нашої країни в пам'ять про героїв , що поклали своє життя за те, щоб ми могли жити в новій державі. Згадати їхні імена та події тих кривавих днів" , - зазначила вона.

Меморіальні заходи розпочнуться 30 березня в 12:00 під час Віче на Майдані Незалежності в Києві. У неділю на сцену Майдану вийдуть товариші героїв "Небесної сотні". Цього ж дня о 21.00 у київській консерваторії відбудеться вечір -реквієм в пам'ять про загиблих. Вхід - вільний. Руслана Лижичко підкреслила необхідність присутності на недільному Віче представників зі Сходу і Півдня, адже їм зараз важче всіх.

Джерело: Espreso TV

yes1111: (Жалоба)
Originally posted by [livejournal.com profile] stevekyiv at Просвітлої дороги свічка чорна ...
Сьогодні, 6 січня, в православний Святвечір, день народження Василя Семеновича Стуса.
Світла і вічна пам'ять великій Людині, патріоту, вірному сину України.



Він і зараз з нами, на Майдані:
Майдан 20-12-2013 Василь Стус з нами

Народ ще тільки осмислює конституційні простори своєї свободи, а уряд уже стріляє.
Василь Стус.
yes1111: (веселка)


Дякую holydiver_777 за посилання на це відео.

А й справді, що ми з вами знаємо про нього? Тільки чесно. І що зробили для того, аби пам'ятали й шанували його наші діти? Тим більше - щоб пишалися своїм славним співвітчизником? Ані вулиці у Києві, ані пам'ятника. Навіть фільм - і той зняли росіяни. Сумно, панове...
yes1111: (Жалоба)
Originally posted by [livejournal.com profile] bilozerska at У Києві вшанували пам’ять Георгія Гонгадзе та всіх загиблих журналістів (ФОТО)
IMG_2238

Кілька сотень журналістів, громадських активістів і просто киян пройшли сьогодні ходою від приміщення Спілки журналістів на Хрещатику до Майдану Незалежності, де вшанували пам’ять Георгія Гонгадзе і всіх загиблих журналістів.

Активісти встали під монументом Незалежності, кожен тримав у руках картонну літеру, разом вони складали слова "Безкарність вбиває". На кожній літері червоним були написані прізвища загиблих журналістів.
Зі звукопідсилювачів лунали слова про те, що всі ці смерті та інші злочини проти журналістів стали можливими тому, що досі не розслідуване вбивство Георгія.

Як і щороку, запалили свічки і виклали ними ім’я "Гія". О восьмій вечора відбулася хвилина мовчання, а далі учасники заходу рушили на Банкову.

Дуже знаково було, що в акції взяли участь люди усіх вікових категорій - від зовсім стареньких до молоді. Прийшли чи не всі знайомі активісти - від "вуличних борців" до нардепів. Була жіночка - учасниця Врадіївської ходи, яка поруч з портретом Гонгадзе тримала фото загиблого сина і весь час плакала...

Дуже прикро, що стільки років тривають ці акції, і нічого не змінюється. А щоб змінилося - усі ми знаємо, що треба робити.

ФОТО )

Profile

yes1111: (Default)
yes1111

October 2017

M T W T F S S
      1
2 3 4 5678
9 10 1112131415
16 171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags