Ордени замість тюремних термінів, або Ярослав Мудрий в ахуї

[yes1111]

Тепер я бачив усе: цар-батюшка з нагоди Дня Конституції пожалував звання «Заслужений юрист України» першому заступникові Генпрокурора Володимиру Гузирю, орденом «За заслуги» ІІІ ступеня ощасливив колишнього голову апеляційного суду Одеської області Анатолія Луняченка, а орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня «за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм» нагородив голову Центральної виборчої комісії Михайла Охендовського.

Про Охендовського та його «вагомі трудові здобутки» на теренах фальсифікацій обурений народ вже достатньо написав і без мене. Я лише зверну увагу любих друзів і шановних читачів на вигляд маєтку Охендовського з висоти пташиного польоту:

 

https://youtu.be/Y4GtI4mxWes

Що ж стосується Луняченка та Гузиря, то про цих двох високих достойників я можу розповідати годинами й запевняю, що по кожному з них давно й безутішно плаче тюрма. До речі, нині журналісти бурхливо обговорюють кримінальне провадження, відкрите щодо голови Апеліційного суду м.Києва Антона Чернушенка. А, між тим, пан Антон – то лише бліда копія Луняченка, заступником якого Чернушенко був до 2002 року, доки з щедрот Сергія Васильовича Ківалова не отримав посаду в Києві.

Але вшанування Гузиря – це, дійсно, дно. Річ у тім, що Володимир Петрович Гузир – людина, яка в 1999–2002 роках очолювала Управління підтримання державного обвинувачення в судах Генеральної прокуратури України й безпосередньо причетна до фальсифікації найгучніших кримінальних справ епохи Кучми, передусім – щодо вбивств народного депутата Євгена Щербаня. Саме Гузир домагався арешту в 2001 році Юлії Тимошенко й саме Гузир підтримував державне обвинувачення в самому ганебному процесі тих часів – справі проти віце-президента банку «Слов’янський» Бориса Фельдмана.

Журналісти, які висвітлювали цей процес, досі пам’ятають легендарний виступ Гузиря під час судового засідання: «призывы и угрозы подсудимого Фельдмана и адвоката Федура обратиться в Европейский суд в порядочном обществе оскорбительны и вообще неуместны».

Втім, Європейський суд з прав людини дав оцінку аргументам Гузиря, а вирок щодо Бориса Фельдмана визнав неправосудним і грубо сфальсифікованим. На цьому, здавалося б, творча діяльність Гузиря мала б закінчитись, а сам він – перебратись на проживання до слідчого ізолятора. Але де там: розквіт кар’єри Гузиря почався після перемоги «революції Гідності», коли такого знаного фахівця відкликали з пенсії. А після того, як прокуратура України перейшла в розпорядження грузинської команди, а за кадрову політику в ГПУ став відповідати Давид Сакварелідзе, фальсифікатор Гузир був призначений першим заступником Генерального прокурора України.

Що зараз коїть Гузир на новій посаді, неодноразово описувалось і не тільки мною. Він погрожує розправою відомим правозахисникам, кричить на членів Консультативної ради й разом з колегами Сакварелідзе та Заліско перетворює органи прокуратури на кадровий смітник.

Безсумнівно, здобутки такого «юриста» не можна було не відзначити. Воістину, «заслужений».

 

Володимир Бойко
Джерело