Істерія-1558

[yes1111]

"" (Watch on YouTube)

Originally posted by vjn at Істерія-1558

"Істерика-1558" виявилась навіть потужнішою, ніж я думав. За нею вдалося не лише сховати "ментівські" закони - під таку бучу, яку піднялася, можна було спокійно Маріуполь захоплювати - ніхто б і не помітив.

Зокрема неозброєним оком видно активність на цю тему порохоботів (включаючи відому трійцю -ових), особливо в частині спихання "відповідальності" на нього, чомусь, на Тимошенко та Самопоміч і змальовуючи його ледь не як "пряму підставу доброму президенту від гадів-нардепів".

 

Це при тому, що:
а) законопроект авторства депутатів з фракції "Народного фронту" - про що чомусь ніхто не говорить
б) він був внесений в порядок денний лідером президентської фракції "БПП" Луценком (який сьогодні, кажуть, вже подав у відставку з цієї посади)
в) підтримували його не лише Ляшко, а й права рука президента у ВР член БПП Гройсман (пряма цитата зі стенограми: "Я не менше вас хочу 1558-1. Проголосуємо зараз.")

А ще гарно відмічати серед страшно "чесних" і "логічних" людей, які палко роздмухують істерику-1558 тих, хто отримує чималенькі прибутки в конвертах, ховаючи їх від держави.

Ну то бог з ним - доля їх розсудить. Інші, більш істеричні й тупі крики (типу як зустрів у одного - про "бабусь, які взяли телефон в кредит на 25 років") навіть коментувати не буду. Ідіотизм у таких авторів очевидно переходить будь-які межі.

Отже...

***************************
Частина перша - "Історія питання".
***************************

Як відомо, валютні кредити в Україні були незаконними завжди, але певний час влада країни видавала нормативні акти, які на певному рівні робили валюту законним платіжним засобом, а також більшу частину часу просто закривали очі на те, що де-факто долар, євро та швейцарський франк ходили в грошовій системі, як засоби грошового обігу. З одним таким документом, який підписано в жовтні 2004 року і він чинний досі, можна ознайомитись на сайті ВР - він так і називається: "Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", а його автором та підписантом є один молодий талант в окулярах, який нині обіймає посаду прем'єр-міністра. Так що від 2004 й досі валюта в Україні є абсолютно законним (принаймні поки суд не довів протилежне і не змусив скасувати цей та інші подібні розпорядження) платіжним засобом (для тих, хто має вказану ліцензію) - це щодо криків про незаконність валютних розрахунків.

Звідки ж взялась ця проблема?

З 1993 по 2002 країна проходила економічну "яму", пов'язану розривом єдиного господарського комплексу СРСР. Фактично одужувати вона почала в 1997, але за рік її "притопив" дефолт Росії, до якої влада України продовжувала прив'язуватись в своїх виробничих ланцюжках. В 1998 році гривня відносно долара подешевшала втричі (з 1,86 в 1997 - ще пам'ятаєте такий курс? - до 5,06 в 1999) - це було дно прірви. Відштовхнувшись від нього економіка різко зросла - зокрема ВВП на душу населення в 2002 році досяг свого значення 885 доларів США в 1993 році, а потім за наступні два роки виріс в півтора рази - до 1046 доларів на душу в 2003 і 1370 доларів в 2004.

З таким шаленим зростанням співпали ще кілька факторів. Перший - діти "бебібуму" початку вісімдесятих (на статево-віковій піраміді перепису населення України 2001 року це нижній, найбільший пік) досягли повноліття: одночасно близько трьох мільйонів людей вийшли зі шкіл і пішли до ВНЗ. Вища освіта на 2004 рік, хто пам'ятає, хоч щось собою являла лише в облцентрах та столиці. Альтернативи їй особливої не було - радянська промисловість занепадала, доживаючи останні роки на старих спеціалістах, нової не будували, а та, що зароджувалась сама собою, в першу чергу інформаційна, була доступна теж лише у великих містах. Таким чином до облцентрів пішов потік молодих людей, яким потрібно було шукати роботу/освіту і одночасно десь жити.

Другим фактором була Помаранчева революція, яку, власне, і влаштували переважно ці самі молоді студенти, котрі принесли до закислого буржуазного болітця великих міст свіжу думку і сподівання на краще життя. Вона, а також потужне зростання економіки, яка почала відроджуватися, виступили приманкою для світового капіталу. Хто пам'ятає ті часи пригадує, що в 2004-2005 році ледь не щотижня були новини про прихід до України нового іноземного банку чи купівлі ним котрогось з українських банків. В Україну повалила дешева валюта, чим не забарились скористатись чиновники фінансової сфери, які вже тоді були тісно пов'язані з олігархічними банками. Як висловився тоді Тігіпко - потрібно було "зв'язати зайву доларову масу" і, замість вкласти ці нові гроші в розвиток промисловості, освіти, та економіки в цілому, їх спрямували через банківську сферу до рук населенню у вигляді дешевих валютних кредитів. Це, в свою чергу, спровокувало ще більший рух населення до місць, де "водились гроші" і країна увійшла в "гойдалку ринку нерухомості", коли єдиним вигідним капіталовкладенням стало житло, зростання цін на яке підганяло попит, а той в свою чергу підганяв ріст цін.

Тому відповідь на питання "про що ж мова" одна - абсолютно всі валютні кредити, які зараз постали такою проблемою, являють собою іпотеку, взяту в 2004-2007 роках тими, кого тоді можна було назвати "середнім класом" - працівники іноземних чи великих компаній та бізнесмени середньої руки (а, відповідно, головне виття зараз, за моїми спостереженнями, несеться тільки від двох категорій населення - тих, кого через вік чи спосіб життя не хвилює "житлова проблема", та тих, кого житлом забезпечили батьки).

Найпопулярнішими тоді були ануїтетні кредити на 15-20 років з виплатою 20-25% першого внеску під 12-13% річних в доларах. При цьому потрібно розуміти, що це на той момент була єдина можливість отримати житло - ціни, якщо хто забув, в столиці протягом 2004-2007 року зросли в півтора рази з 1600 до 2700 доларів за квадратний метр (зі 100 до 160 тисяч доларів США за двокімнатну, найоптимальнішу для української родини, квартиру). Якщо хто забув - ануїтет передбачає виплату спочатку відсотків за користування кредитом, а вже потім - тіла кредиту, зате початковий платіж менший за класичну схему.
***************************
Частина друга - "Суть проблеми"
***************************
Кому ліньки рахувати - повідомляю, що на 2015 рік людина, яка взяла в 2007 році ануїтетний кредит на квартиру в 100000 доларів з 20%-вим першим внеском вже повернула банку 107-110 тисяч доларів, з яких 80% - це відсотки по кредиту. Хто взяв раніше - виплатив ще й більше. Тобто банки на даний момент вже давно отримали назад свій кредит і навіть чистий доларовий прибуток, при цьому боржник лишається все одно винним практично цілу квартиру. Враховуючи це у банків з'явився дуже популярний метод заробітку - за 15-20% вартості залишкової заборгованості вони продають ці кредити бандитам, які в Україні називаються чемно "колекторськими компаніями". Ті виплачують за переймання у банку 80000-долларової заборгованості 15-20 тисяч доларів (на чому банк отримує ще непоганий заробіток), потім йдуть до боржника і вибивають з нього законними і незаконними методами всі 80000 баксів, по нинішньому курсу, звісно, або відбирають житло. Саме ця нахабна стратегія й породила так званий "кредитний майдан" - попри падіння курсу спочатку з 5 до 8 гривень, а потім до 15 люди ще тягнули з останніх сил виплати, але коли до них почали приходити мутні типи в шкірянках і вимагати віддати квартиру чи виплатити їм суму від 1.5 до 2 мільйонів гривень - терпець урвався.

Таких боржників за різними повідомленнями від кількох десятків до кількох сотень тисяч, з сукупним "кредитним портфелем" від трьох до восьми мільярдів доларів (ніяк в цифрах зійтись не можуть). Яресько, наприклад, вважає, що таких 70 000 чоловік, при цьому іноземна курва з нахабним фейсом стверджує, що всі вони - олігархи, які в кредит понагрібали собі по десять квартир для заробітку, хоча хто-хто, а вона точно має знати, що таких "олігархів", якщо вони взагалі були (бо ставки по кредитам за всього зростання цін на нерухомість все одно не покривались цим зростанням), були одиниці і їх дуже легко вирахувати.

Так чи інакше цю проблему потрібно вирішувати цивілізованим способом, а не викидати на вулицю сім'ї з дітьми - здається з цим має погодитись кожна людина з мізками в голові.

***************************
Частина третя - "Що таке той 1558"
***************************
Законопроект 1558, якщо його спростити до кількох тез, передбачає:

1. Надання позичальнику пріоритетного права викупу кредиту. В двох словах це означає заборону банкам, за поширеною останній час практикою, продавати ці кредити за зниженою ціною (були випадки перепродажу кредитних вимог і за 50%, і навіть менше) бандитам, які у нас науково іменуються "колекторськими компаніями", не запропонувавши спочатку самому позичальнику викупити цей кредит за таку суму, а самим колекторським компаніям - вимагати суму більшу, ніж та, за яку вони той кредит перекупили.

2. Реструктуризацію кредиту - найбільш "гарячий" пункт, який породив "кредитогейт" в соцмережах. На момент подання заяви боржником банк має реструктуризувати залишок по кредиту:
- змінивши ануїтетну схему на класичну
- змінивши валюту на гривні по курсу на дату підписання кредитного договору
- анулювавши заборгованість, яка лишилась по відсоткам на тіло кредиту

3. На два роки вводиться мораторій на відчужування житла у позичальника - фактично це період, який дається йому для прийняття рішення про реструктуризацію.

4. Якщо позичальника це не влаштовує - він отримує право просто віддати нерухомість банку і на тому всі його зобов'язання припиняються (таким чином скасовується ще один "геніальний" метод заробітку, коли банки повертали собі кредит з прибутком, потім відбирали житло, а позичальник лишався ще й винен залишок кредиту в частині відсотків на тіло кредиту).

5. Забороняється намагатися відібрати житло розміром менше 140 квадратів для квартири та 250 квадратів для будинку, якщо це незавершене будівництво, чи в ньому живуть діти, чи це постійне єдине місце проживання позичальника - ця норма фактично скопійована з британського закону про банкрутство фізособи.

6. Врахування специфіки ануїтету - якщо на момент прийняття закону позичальник сплатив 115% суми кредиту, кредит вважається погашеним.

7. Окремо зауважується, що цей закон не поширюється на кредити на підприємницьку діяльність (бо в цьому разі застосовується вже існуючий закон про банкрутство фізичної особи-підприємця).

***************************
Частина четверта - "Що в результаті"
***************************

В результаті цей законопроект розв'язує створену бездарною політикою НБУ проблему неймовірного подорожчання взятої в 2004-2007 роках іпотеки в п'ять разів, при тому, що фактично кредитор вже отримав свої гроші і навіть з прибутком.

Альтернативою міг би бути закон про банкрутство фізичної особи (не підприємця) - наприклад, створений за зразком британського. Проте цей законопроект лежить під сукном у ВР тільки на моїй пам'яті вже років п'ять і приймати його щось не поспішають. Тим часом кредитори, доведені до відчаю хитрістю банків та нахабством колекторів, вже давно були готові або вішатись, або стріляти - бо альтернативою лишалось виганяння на вулицю кількасот тисяч людей з дітьми.

Що в результаті нього станеться.

Варіант 1 - позичальник вже виплатив 115% кредиту. Таким чином банк вже давно отримав назад свій кредит і ще 15% прибутку - на тому вони розходяться мирно замість того, щоб позичальник йшов на вулицю, а банку діставалась неліквідна нерухомість, яку зараз нереально продати за задекларовані в десять років тому гроші. Банк втрачає лише недоотриманий прибуток - 150%-200% тіла кредиту при іпотеці на 20-30 років, який легко списується без особливих проблем для його ліквідності (бо це не збиток, це недоотриманий прибуток).

Варіант 2 - позичальник виплатив менше 115% кредиту (це від 80 до 105% у випадках кредитів на 25-30 років). В такому разі він погашає залишок за курсом отримання кредиту - зазвичай 5,05 протягом трьох років і на тому вони розходяться мирно. Банк втрачає недоотриманий прибуток плюс суму приблизно рівну різниці між повним тілом кредита та виплаченою частиною, яку не доведеться вносити в збитки, бо держава й так компенсує йому цю ліквідність так само, як ФДВ компенсує вкладникам їхні депозити в збанкрутілих банках.

Варіант 3 - банк отримує прибуток в якості виплачених вже йому грошей і квартиру, позичальник вільний.

Як на мене цілком цивілізований вихід в обставинах, які склались.

Але коли подивишся на ті тонни лайна, які вилив при цьому український охлос на інших таких же українців, котрі волею випадку потрапили з категорії "середній клас" в скрутне становище в результаті дій нашої влади, яка любить змінювати правила на ходу, не виконувати законів, а зараз посилено добиває цей самий середній клас - то розумієш, що навіть на вільній території до "єдиної країни" ще дуже й дуже довго.

Свині ви, панове українці.

Якщо так хочеться поверещати - підіть спочатку поверещіть проти Фонду гарантування вкладів, який діє за тим-таки принципом законопроекту 1558, тільки навпаки: коли вкладнику збанкрутілого банку повертається не вся сума, а лише частина, та й то ця частина друкується на станку для грошей, збільшуючи інфляцію. Тільки на цей рік заплановано надрукувати під "знищення банків" пані Гонтарєвою 20 мільярдів гривень, а сукупна заборгованість ФГВ перед НБУ вже сягнула 120 мільярдів.

От би де поверещати - але ж ні, чомусь подвійні стандарти вмикаються на повну.

***************************
Частина заключна -  "Історична довідка"
***************************

У деяких "борців з популізмом" часто вживається закид "ми ж будуємо капіталістичне суспільство - там боргів не пробачають і таким популізмом не займаються", а також "парламент хоче піти шляхом Греції".

На перше відповідаю описом процедури банкрутства фізособи у Великобританії:

1. Людина подає прохання про банкрутство, фактом чого припиняються будь-які позови до нього щодо стягнення боргів.

2. Всі її справи переходять під управління спеціаліста з банкрутства, який має право повного розпоряджання рухомим та нерухомим майном громадянина-банкрута.

3. Продаж нерухомості розглядається адміністратором лише тоді, коли її продаж повністю покриває всі борги і лишається сума не менша за 1000 фунтів. Інакше цей варіант навіть не розглядається, щоб не примножувати бездомних.

4. Рухоме майно адміністратором оцінюється, якщо воно потрібне для роботи і при цьому вважається ним надто дорогим - воно продається і боржнику купується дешеве авто. Те саме робиться з усіма витратами боржника - вони максимально оптимізовуються і спрощуються.

5. Протягом трьох років адміністратор буде особистим бухгалтером боржника, який буде схвалювати кожну витрату і забирати кожен пенс прибутків, які лишаються від мінімальних витрат. Після цього терміну залишок заборгованості буде списано.

Фактично ця процедура повинна була б бути застосована і у нас, але відповідний законопроект не можуть прийняти вже дуже довго.

Ну і щодо "такого там не буває".

Якщо хто забув, Велика депресія в США була спровокована в тому числі іпотеками, і потягла за собою банкрутство сотень тисяч боржників-"іпотечників".
Пан Франклін Рузвель, на думку наших українських "експертів" виявився надзвичайним популістом - щоб не примножувати бездомних і не вішати на банки неліквідні в кризу нерухомі активи він своїм указом заснував корпорацію, донині відому як "Фанні Мей" - найбільшу американську іпотечну агенцію, яка була повністю державна і за державний же кошт викупала у приватних банків проблемні іпотеки, після чого продовжувала їх боржникам під мінімальні відсотки на 10-30 років.

Гадаю в нашій країні Рузвельта розіп'яли би на Майдані за такий неприхований антикапіталістичний "популізм".