Реалії євроінтеграції і обурення пана Косюка

[yes1111]

Прочитав на "Радіо Свобода" інтерв'ю із Юрієм Косюком. Тим самий, що колишній заступник голови АП, і "курячий магнат".

Виявляється, ЗВТ ЕС - це обман, квоти на ввезення продукції мікроскопічні, і взагалі українського виробника утискають. Бо мито 1000 доларів за тону курятини зверх квоти.

По-перше, давайте згадаємо, що автор цих рядків два роки туркотів про приклади асоціації, які не супроводжувались змінами в суспільстві та економіці "новоасоційованого члена", і відповідно - ніяк не відбились на добробуті населення тих держав, а транзитивно і їх підприємців.

 

І навіть наводив приклади: Туніс та Албанія. Тепер до цього "почесного клубу" приєдналась і Україна.

По-друге, Україна з 2010 року офіційно євроінтегрується. З 2014 року вона "рішучо-радикально" євроінтегрується. В тому ж 2014 році на слізне прохання наших можновладців Европа відклала вступання в силу економічного блоку євроасоціації, бо нашим підприємцям-де треба підготуватись до нових реалій.

Виявилось, що "підготовка" наших підприємців і нашого уряду полягала не в економічних реформах і впровадженні євростандартів, а в дуже простій штуці:

- максимальне скорочення внутрішнього ринку, щоб збільшити експортний потенціал товарів. Адже в ЕС їх можна продати за "справжню ціну". Для цього рівень життя населення було опущено на безпрецедентно низький рівень і посажено фактично на концтабірну пайку;
- переведення практично всього бізнесу на трансфертні схеми, щоб уся маржа від продажу "за справжню ціну" залишилась в офшорах і попала в кишені українських "членів клубу Форбс".

І тепер, коли наші скоробагатьки, наготувавши велетенські партії товарів, приготувались, що наївні європейці відкриють їм свої ринки в режимі сприяння, і вони хапнуть великий куш - їм простим і нехитрим способом викотили дулю.

Тому що в Европі:
- прийнято захищати свого фермера, а не душити його на користь великих холдингів чи чергових "новоасоційованих";
- не прийнято давати преференції країнам із неринковою економікою.

Справді, який сенс давати сприятливий режим виробникам, які в ціну продукції закладають не 60% собівартості на зарплати, а тільки 10-12%? Справді, який сенс давати сприятливий режим людям, яких за руку ловлять на корупційних схемах? Справді, який сенс давати сприятливий режим людям, які виклянчили перехідний період (не в перший раз, причому), і використали його не для переходу на євростандарти, а для підготовки масштабної демпінгової схеми?

От і подумайте на дозвіллі, хто тут кого хотів надурити, і хто в результаті лишився біля розбитого корита.

А тепер у Косюка - елементарна криза перевиробництва, яка завжди буває в експортно-орієнтованих економіках. Звідси є рівно два виходи:

- викинути товар і засипати його сіллю;
- переорієнтуватись на внутрішній ринок, знизити ціни і почати грати на збільшення купівельної спроможності громадян.

На це мені уже викотили аргумент: мовляв, внутрішній ринок нестабільний, а тому нашим виробникам нецікавий.

Якщо системно вбивати внутрішнє споживання, то внутрішній ринок і буде нестабільним. Бо якщо люди не знають, скільки буде коштувати тушка бройлера, а скільки буде їх зарплата - то вони будуть всіляко оптимізувати свої покупки. І це в кращому випадку. В гіршому - просто відмовлятимуться від покупок, бо нема грошей.

Стабільний внутрішній ринок тільки там, де виробник орієнтується на внутрішнього споживача і проводить політику збільшення споживання.

А на зовнішньому ринку вас очікують тільки квоти і жорсткі правила, бо там не вважають "неліберальним і неринковим" захист своїх виробників і своїх громадян.

П. С. Сподіваюсь, цей невеличкий казус продемонструє вітчизняним "мрійникам" - що їх утопічна деїндустріалізована Україна, яка годує весь світ екологічно чистими продуктами за високі ціни, а навзамін українські науковці бороздять простори Адронного Коллайдера - не більше ніж мрія колгоспника, що за спижжений мішок збіжжя його приймуть в університет.

 

Вячеслав Ільченко
Джерело