Україна виграла Другу Світову! Дивіться, СРСР є? Нема. Третій Рейх є? Нема. Україна є? Є. То хто війну виграв? Україна!
-- народна творчість
Якби тобі треба було провчити малюків, ти б рубав їм голови? Звісно, ні. Ти б їх просто відлупцював. Точно так само бувають обставини, коли марно знищувати вороже місто бомбою - це все одно що відлупцювати хлопчака сокирою. Війна - не просто вбивство та насилля. Війна - це контрольоване насилля, яке передбачає якусь ціль. Не можна вбивати ворога тільки для того, щоб його вбити. Головне - змусити його робити те, що ти хочеш.
-- Сержант Зім, "Зоряний десант".
Мы ведем войну уже семьдесят лет, нас учили, что жизнь - это бой. Но по последним данным разведки, мы воевали сами с собой.
-- Б. Г.
Чергова річниця перемоги над гітлерівською Німеччиною. Для більшості нормальних країн цей день давно став Днем Примирення та Спомину, ніж Днем Перемоги. Для Росії та більшості пострадянських країн це досі День Перемоги, хоча людей, які завойовували її, уже давно немає в живих. Більше того, росіяни досі продовжують воювати з нацизмом та "брати рейхстаг", побудований з фанери, символічно відтворюючи події 1945 року, а також далеко не символічно воюючи з Україною як "останньою фашистською державою" (дивна ремінісценція сталінського концепту "останньої республіки").
Але мене, власне, на цю статтю подвигло твердження одного із моїх френдів, який казав, що жодного примирення нема - а є або перемога, або поразка.
Як людина із суто азійським поглядом на війну (китайським та японським, якщо точно), я можу тільки знизати плечима і зауважити, що якщо через 70 років примирення досі неможливе, значить, війна так і не закінчилась у тому далекому 1945 році. У нас - не закінчилась. Не лише тому, що далеко не всі загиблі в ній досі спочили з миром, а їхні кістки знайшли останній притулок. А й тому, що війна завжди закінчується лише тоді, коли обидві сторони закопують томагавк війни, а можливо - і стають союзниками.
( Read more... )