
Сьогодні я мав доволі сумнівне щастя висидіти багатогодинну, суто совєтську чергу в Оболонському центрі обслуговування “Ахмєтовенерго”. Мусив подати заяву на опломбування лічильника гарячої води після повірки. Час робочий, контингент переважно пенсійного віку. “Дело было вечером, делать было нечего”, – слово за слово почали обговорювати черги, тарифи, і звісно ж – політику. Бо куди ж без неї.
Вопчєм, серед чотирьох моїх сусідів по черзі троє (дві жінки й чоловік) були однозначно і категорично за Юлю. І лише одна бабуся – так само категорично проти. Мовляв, нехороша вона людина. Бо “з путєним хіхікала”. А що з ним потрошенко обнімався — то фсьо фігня і “нє щітається” )) У 2010-му вона цілком очікувано голосувала “за противсіха”, але своєї провини в тому, що в результаті на трон усівся Зек, принципово не визнає. А зараз вона збуджується на палковніка Гріцацуєва.
Згодом до неї приєдналася ще одна – взагалі неадекватна і упорота на всю голову ватниця, дочка “великого сусіднього народу”, яка змолоду і здуру вийшла заміж за українця. Та з піною з рота захищала совок, расєю, лугандонію і януковоча. Зрештою, ми дружною командою швиденько затролили і запресували їх обох, змусивши присоромлено заткнутися.
І що, сцуко, характерно: при цьому всьому за Порошенка не вписався НІХТО. Взагалі. Навіть упороті ватники. А за Юлю, як не крути, вийшло десь відсотків 60 — 70. Принаймні, серед тамтешнього контингенту.
Що не кажи, але навіть ось така сьогоднішня імпровізована практична соціологія таки вселяє певний оптимізм, хай їй грець! )))