Зустріч Юлії Тимошенко з ветеранами війни на Сході

[yes1111]

Watch on YouTube

Судячи з того, як знову в унісон заспівали провладні блогери, сьогоднішня зустріч Тимошенко із ветеранами війни на Сході удалась на славу.

Питання тут не тільки в тому, що вона забиває черговий гвіздок в традиційний "розподіл тем" між політичними партіями. Це, якщо ви не знаєте, така тіньова пулька, яку розписують провладні партії, щоб випадково не наступити одне одному на рейтинг.

Питання в тому, що вона зламала одну із базових установок на майбутні вибори - що Тимошенко ніколи не була на фронті, ніколи не підтримувала наших солдат, і взагалі навіть не переймається їх долею.

Сьогодні виявилось, що "зниклі" (ну як зниклі, просто їх перестали поминати в новинах) 34-й та 42-й батальйони територіальної оборони, створені на основі тимошенківського "Руху Опору", цілком собі продовжують боротись із російською агресією в складі 57-ї мотопіхотної бригади. Вони зовсім не є фантомними, а складаються із цілком реальних офіцерів та солдат, які сьогодні прийшли на зустріч. І о ужас, вони висловили Тимошенко вдячність за підтримку на протязі останніх чотирьох років. 

Втім, хто дійсно слідкував за діяльністю Тимошенко, той знає, що вона ще під час президентської кампанії коштом партії замовляла обмундирування для "підшефних" батальйонів, а її донька Євгенія періодично їздила в прифронтову зону, везучи із собою все необхідна для наших солдат.

Однак це не була протокольна зустріч. Сьогодні фактично стартували "безпековий" та "військовий" сектори Форуму Нового Курсу України. Згідно бачення Тимошенко, вони неможливі без участі кадрових військових, які мають досвід реальної війни і знають про реальні проблеми і потреби армії.

Військовий сектор вирішили почати із типового контракту для військовослужбовця. Ця на перший погляд чисто юридична задача є одною із базових при переході на натівський стандарт контрактної армії (а саме такий варіант Тимошенко відстоює ще з 2007 р.). Типовий контракт повинен включати в себе не лише достойну платню, а й професійне навчання та соціальні гарантії для солдата. Який в такому випадку розцінюється не як розходний матеріал, а як спеціаліст, який присвятив життя захисту своєї країни.

А безпековий починається із дипломатичних питань, зокрема, з повернення до гарантій Будапештського договору, які наша дипломатія відкинула, по факту ставши на бік Росії, яка вважає той меморандум необов'язковим.

Тут треба розуміти просту річ. Тимошенко про неї не сказала, а я трохи доповню. Будапештський меморандум прив'язаний до визначення агресії відповідно конвенції ООН від 14 грудня 1974 р. Те, що у нас прийнято називати чомусь "гібридною війною", відповідає пп. а, c та g ст. 3 цієї Конвенції, але ні офіційного подання про це в ООН, ні якої-небудь дипломатичної ноти про це не існує (ми навіть в Гаазі не змогли відстояти факт агресії). Це і робить Будапештський меморандум папірчиком, бо якщо на міжнародному рівні агресія Росії не зафіксована, норми меморандума застосовані бути не можуть. А тепер давайте угадаємо, який статус Росія має відповідно Мінським угодам. Хіба агресора? І приймайте хоч десяток законів "про агресію Росії", на міжнародний статус це не вплине.

Ось чому Тимошенко говорить про повернення до Будапештського формату - саме це дозволить знову поставити питання про міжнародне визнання агресії Росії по нормам конвенції ООН (тобто правильно) і застосування гарантій по меморандуму.

До безпекового сектору також увійшло питання про людей, які втратили на окупованих територіях все. Це біженці, і тепер їх в Україні 1 млн. 492 тис. чол. Це питання теж дуже важливе, тому що ці люди можуть стати хребтом для відновлення окупованих земель після їх повернення під українську владу.

Я вважаю, що наступним етапом треба поставити питання про оцінку збитків від вивезених з окупованих територій заводів... але думаю, час для цього ще прийде.

Головне, що сьогодні ми побачили нарешті "військову" частину Нового Курсу. Думаю, що продовження буде не менш продуктивним, ніж диспути про новий суспільний договір.

Вячеслав Ільченко
Джерело