Зміни до Конституції: два підходи, в чому різниця?

[yes1111]

Давайте я вам в двох словах поясню різницю між змінами до Конституції, які пропонує президент, і Меморандумом про стратегічний курс, який запропонувала вчора Юлія Тимошенко. Заодно зрозумієте, чому Ірина Фріз ні сіло ні впало заявила, що цей меморандум - "гібридна акція з нівелювання більш ефективного механізму зовнішньополітичного запобіжника від реваншизму у 2019 році".

Ось перед нами два документи. Один є законопроектом, який вносить в Конституцію кілька змін. Вони визначатимуть офіційний курс України на членство в ЕС та НАТО, а також покладатимуть на президента гарантування реалізації цього курсу.

Другий документ є добровільним договором, до якого може доєднатись будь-яка партія, що планує брати участь в виборах - як президентських, так і парламентських. Вона складена за таким же принципом, що й декларація незалежності (навіть вжито ті самі вирази), і містить в собі базові принципи, на яких політичні сили повинні базувати свою політику. А саме: членство в ЕС і НАТО, прагнення повернути Донбас і Крим, а також боротьба за наших полонених. 

Ці два документи відображають ключову різницю між Петром Порошенком та Юлією Тимошенко як політиками.

- Петро Порошенко прагне замкнути всі стратегічні рішення тільки на собі самому, бачить себе єдиним провідником України в Европу, і тільки таким шляхом, який вважає правильним він. Тільки він є гарантом всього. Хто не склав йому присягу вірності - той є реваншист і проти Европи та НАТО.

- Юлія Тимошенко, навпаки, прагне створити нову якість політики, де існують різні політичні бачення, при незмінному стратегічному курсі. Саме тому вона підготувала добровільний договір, який демонструватиме суспільству, які політичні сили готові йти в Европу, а які - ні. Які політичні сили здатні об'єднатись навколо принципів (як це було в 1991 р.), а які є всього тільки політичними проектами без ідеології і без мети.

Крім того, практично всі гравці на нашому політичному просторі уже дійшли консенсусу - чинна Конституція не є діючою. Вона і так була чисто декларативною по своїй суті, а зараз її не виконує навіть сама влада. Просто спитайте, наприклад, де список членів коаліції. Або чому українці начебто є власниками своїх надр, а по факту газ вони купують так, ніби він 100% імпортний. Або чому по статті 18 зовнішня політика повинна забезпечувати національні інтереси, а по факту ми уже і суб'єктність втратили.

Прикладів недотримання Конституції перш за все тими, хто повинен гарантувати її виконання - можна знайти скільки завгодно. А це значить, що навіть при внесенні до Конституції змін про стратегічний курс, їх цілком можна не дотримуватись. А значить, на жаль, Конституція якраз і є той самий папірець, який не має юридичної сили.

Вона заснована на старому суспільному договорі, який звучить приблизно так: "Одразу після заключення угоди шукай спосіб кинути партнера першим і забрати собі все". Саме тому чинна Конституція і містить в собі численні протиріччя - вона створювалась для умов, коли будь-яка угода не варта навіть паперу.

Саме тому, між іншим, жоден із президентів своїх обіцянок не дотримував - адже вибори це теж форма угоди між кандидатом і виборцями.

Тому незалежно від того, яка саме політична сила прийде до влади, вона буде просто змушена перезаснувати державу і прийняти нову Конституцію. Яка представлятиме собою реалізацію нового суспільного договору, який приймуть і домовляться виконувати всі. Інакше держава продовжуватиме валитися, і страшна криза управління перейде до фази розвалу держави.

Меморандум, який запропонувала вчора Тимошенко, це не лише частина цього нового суспільного договору. Він чітко ділить наш політикум на політичні сили, які готові дотримуватись уже заключеної угоди і об'єднатись навколо принципів, і на сили, для яких контракт і принципи не мають цінності. Ось чому меморандум так нагадує Декларацію Незалежності і схожий на нього текстуально.

Той, хто не поставить підпис під ним - розпишеться в тому, що не збирається виконувати жодної своєї обіцянки.

Мені чисто для себе цікаво, хто наважиться підписати такий простий, але в той же час такий складний політичний договір - який чи не вперше в історії нашого політикума доведеться виконувати незалежно від результатів виборів.

Один підпис, втім, там уже стоїть.

Вячеслав Ільченко
Джерело