![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Ось, ще один вірш надіслала мені наша славна бойова подруга Рита. Як на мене, в неї варто було б повчитися і титулованим письменникам, і багатьом з наших "реєстрових" патріотів. Насамперед - щирості. І нерозривній єдності й гармонії між словом і ділом.
В нас, на жаль, як в усіх незалежних держав.
Все ж бувають трагічні моменти:
З шапки, що накрав, Яник строк відмотав
І пробився, дивись, в президенти.
Не для того ж народ незалежність здобув,
Щоби син поліцая в нас правив!
Зека геть! Хоч яким би він паном не був,
Збережем ми козацькую славу,
Бо життя стало кращим лише в одиниць,
Що на гелікоптерах літають,
В Межигір'ях мільйони назбирують ниць -
Просто інших людьми не вважають!
За дешевий, мовляв, газ Росії продав
Севастополь на тридцять два роки -
Зека геть! Буде наш Крим й раніше бував,
Як належить країні допоки!
Підприємці безсилі податки платить -
Кодекс новий, та ще й Податковий!
"Підприємців - під варту, Майдан - перебить!" -
Хам забув: сорок шість нас мільйонів.
Не закрити в тюрму до Вкраїни любов
І очей тих каштанових вроду -
У одному пориві до неба ізнов:
"Зека геть! Тимошенко - свободу!!!"
Нас продажні суди зупинить не змогли,
Нас багато, отож не здолати!
Хоч слова ці зневірою вбиті були,
Правда й воля не схильні згасати.
Збивши ноги об терна прем'єрських розмов,
Об "рехворми", встає солов'їна
Українськая мова незламная знов:
"Зека геть! Україна - єдина!"
Маргарита Багратівна Таірян-Тимченко
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif){kind=small}