Сьогоднішнім маршем на підтримку родини Павліченків я просто вражена.По-перше, його масовістю. Людей було, думаю, мінімум тисяч п’ять. Коли зібралися у парку Шевченка, мені здалося, що їх порівняно небагато - десь біля тисячі. Але коли колона рушила, то, схоже, зайняла собою весь бульвар Шевченка від Шевченка до Щорса. Принаймні, побачити (вже не кажу сфотографувати) одразу всю колону мені не вдалося жодного разу.
По-друге, мене вразили самі футбольні вболівальники, яких, зрозуміло, на акції було відсотків 90. Я дуже далека від фанатського руху і бачу фанатів, тільки коли вони вертаються з матчу. Ні, я все розумію, що їм треба виплеснути емоції, і пам’ятаю, що фани поділяються на ультрас і "кузьмичів" - тобто, не всі фани обов’язково убухані пивом. Але ж після матчів видно і чутно саме убуханих і агресивних, від яких хочеться триматися подалі.
Так от, сьогодні - бачили б ви ті обличчя. Жодного п’яного. Жодного з бичком у зубах. Практично всі - з відкритими обличчями. Вигляд - зосереджений і занепокоєний. Були дядьки, були підлітки, але переважна більшість - молодь студентського віку.
Як вони чітко йшли! Як скандували заряди - "Свободу чесним! Свободу Павліченкам!", "Сьогодні Павліченки, завтра ти!", "Разом і до кінця!" (вперше почула цю кричалку українською, молодці), "Слава Україні - героям слава!". І жодних прапорів, крім двох чи трьох - два, здається, державних, один червоно-чорний. Навіть плакатів майже не було, крім кількох банерів з єдиною вимогою - волю Павліченкам.

Колону не оточував кордон з "космонавтів". Менти були майже непомітними. Ще у парку Шевченка слово узяв друг старшого Павліченка, юрист і колишній міліціонер, який у цій справі від початку. Він розповів, що на Дмитра Павліченка у СІЗО був замах, його спробували вбити. А ще - Дмитро побачив у своїх тюремних документах червону позначку, яка, як йому пояснили, означає те, що він нібито схильний до суїциду. Оскільки це неправда, звісно, самі Павліченки і їхні друзі злякалися, що Дмитра можуть убити, оформивши його смерть як самогубство.
Так що у фанатів справді був привід виходити. Якщо не помиляюся, 14 грудня буде апеляція. Щось я не дуже вірю у її результативність, але добиватися справедливості все одно варто.
( Далі, багато фото, відео )

