"Стус vs. Висоцький" - Господи, та скільки ж можна?!

От не думав я писати на цю тему. Але прочитав пост мого шановного френда Boris Matazov, навіяний статтею в ЛБ (сама стаття - це чергова спроба, згідно з черговою методичкою, зіштовхнути лобами якщо не самих Стуса і Висоцького, то хоча б їхніх шанувальників), і зрештою таки не зміг утриматися.

Річ у тім, що я не бачу жодного сенсу зрікатися пісень і віршів, на яких я виріс у ту епоху, в яку мені випало народитися. І завдяки яким я, далеко не в останню чергу, став таким, яким я став.

Так, про Стуса я багато чув тоді - по радіо, часто-густо ледь розбираючи слова крізь ревіння глушилок. Але - чув насамперед, як про дисидента, як про жертву совєцького режиму. Знав, що він поет. Але віршів його, чесно зізнаюся, тоді і в очі не бачив. Та й де їх було взяти? А пісні Висоцького - ось вони: чесні, безкомпромісні, а найголовніше - талановиті до мурашок по спині: 

( Read more... )