10 years after - The song remains the same...

[yes1111]

Прочитав оце у блозі Олени Білозерської вірші, написані нею далекого 2001-го року. До речі, дуже раджу прочитати й вам. Та й поринув у спогади. Настільки, що захотілося вставити й своїх 5 копійок зі старих запасів - щоправда, не 2001-го, а 2000-го року випуску. Дуже сподівався, що за 10 років вже втратить актуальність - особливо після 2004-го. Але, на жаль, поки що...

***
Ну, от і розвалилась зла руїна -
Комуна пошабашила навік.
Та чи постала з тих руїн країна,
Яку омріяв 90-й рік?

Щоранку "Ще не вмерла" тішить вуха,
І "Рух" не згинув: маєм цілих два!
Та медицина знає ціну рухам,
Якими не керує голова...

Стяг синьо-жовтий в небі з вітром грає,
У "Мерс" сіда чиновник-мільйонер,
А поруч в смітнику пляшки збирає
Герой війни, жебрак-пенсіонер.

У Раді ж "всенародні" депутати
Виходять, як паяци на манеж:
За владу й гроші чубляться завзято
З червоними - й поміж собою теж!

Тупцюємо на місці 10 років,
"Куди піти?" - задумавшись всерйоз:
До ситої (й байдужої) Європи -
Чи наймитом до Бацькі у колгосп?

Хотілося б вступити і до НАТО,
Та досі не піднімем голови:
Зарано ще заяву подавати,
Чекаємо на дозвіл із Москви.

І посеред розрухи і паскудства
Свинячі рила хором верещать,
Що Незалежність - повне безрозсудство:
"Не треба нам було Союз валять!"

Чи ж стане віри, духу і завзяття
Піднять козацьку славу із могил?
Та вірю, попри злих пророцтв прокляття:
Дасть Бог дожити. І докласти сил!

Олег Левченко, 2000