Сергій Власенко ("Батьківщина") про пристрасті навколо КС і шляхи виходу з кризи

[yes1111]

Виступ С. Власенка в передачі "Право на владу" 5 листопада 2020 р.

- Cкладається враження, що саме рішення КСУ просто ніким не прочитано. П. 9 чітко вказує, що Конституційний Суд пояснив, чому саме скасована вся норма. Бо КСУ не має права виокремлювати із норми окремі субʼєкти. Навколо цього рішення взагалі ходить багато міфів та інсинуацій, і суспільство, на жаль, вводять в оману. Уже пояснили сенс цього рішення — КСУ вважав, що в країні діє поділ влад, це стаття Конституції №, і одна влада не має права втручатись в іншу владу. І тому КСУ сказав, що судді мають декларувати, як і всі інші, але контроль за декларуванням має бути покладено на орган, який перебуває в судовій системі влади. При цьому він підтвердив, що НАЗК має право перевіряти президента, депутатів та всіх інших чиновників. Має бути такий самий орган, із такими самими повноваженнями, але він має перебувати в судовій структурі влади. Далі, сказав Суд, ми не можемо розділяти, що написав законодавець, а можемо лише констатувати — тому констатуємо як Конституційний Суд. А шини під судом зʼявились, бо хтось розказав людям через ЗМІ, що все пропало, все зруйновано, нічого немає, завтра ми втратимо безвіз і нічого не буде. Так от в це багаття не слід підливати бензину. “Батьківщина” зробила просто: подала три законопроекти, якими з одного боку виконується рішення КСУ, а з другого — зберігається система декларування. Ми сказали — давайте із закону про запобігання корупції виокремимо суддів і таким чином виконаємо рішення КСУ. І хай НАЗК перевіряє президента, міністрів, депутатів та всіх інших чиновників. А повноваження по контролю за суддями передамо Вищій Кваліфікаційній Комісії Суддів (ВККС) — це такий орган в судовій гілці влади, який уже сьогодні, при нинішньому законодавстві, має подібні до НАЗК функції — зокрема, ВККС має право проводити перевірки способу життя суддів. Дуже близька компетенція, так давайте їм передамо відповідні повноваження. І третє, ми внесли законопроект, яким з урахуванням рішення КСУ відновили — тобто, заново внесли в Кримінальний Кодекс майже в такій же редакції ст. 366-1, яка вводила кримінальну відповідальність за недекларування і внесення до декларацій недостовірної інформації;
 

 

- Тож перше, що треба зробити — знизити градус дискусії. Ми до Конституції та державних інституцій маємо ставитись із холодною головою і без емоцій. Точно не треба лити бензин в це багаття. На жаль, його наразі продовжують лити з декількох сторін і це неправильно. Відсотків на 90 ця ситуація є штучною. Яке б рішення не прийняв Конституційний Суд, Верховна Рада здатна за декілька днів розвʼязати питання в законодавчому полі, прийняти відповідний закон, поновити декларування шляхом внесення змін в закон, як для суддів, так і всіх інших чиновників. Є і юридичні можливості внесення до Кримінального Кодексу оновленої, в новій редакції ст. 366-1, яка встановлює відповідальність за неподання, або подання завідомо неправдивої інформації до декларацій. Це можна зробити достатньо просто. І треба припинити робити із цього “велику політику”, закликати людей вийти на вулиці, припинити спекулювати безвізом на тлі цього рішення КСУ, а треба зробити коротку фахову роботу. Ми, як “Батьківщина”, таку роботу зробили — ми подали законопроекти, які на наш погляд, вирішують всі ці проблеми. Ми не тримаємось за авторство цих законопроектів і готові обговорювати із нашими колегами в парламенті інші концепції, як відновити або встановити електронне декларування — із цим немає жодних проблем. Треба сісти за круглий стіл фахівцям, прибрати звідти політику і з холодною головою вирішити це питання. Воно розвʼязується з юридичної точки зору достатньо просто, легко та коректно;
 

- Якщо президент не підпише прийнятий законопроект, то це уже буде питання до президента. Право президента накладати вето на закон — це не право “я не підписую, бо я не хочу підписати”. Якщо він бачить порушення закону чи Конституції під час підготовки певного закону, лише тоді він накладає вето і пише свої зауваження та пропозиції, і подає їх в парламент;
 

- Щоб КСУ не повернув знову цей закон, перше — треба із закону про боротьбу із корупцією виокремити суддів. Це те, про що писав КСУ. І можна повертатись навіть до попередньої редакції, просто в дужках написати там “окрім суддів”. І голосувати закон, як він був;
 

- Немає жодної країни Европи, яка б забезпечувала на законодавчому рівні, яке є у нас. Наприклад, коли у Франції задавали питання пані заступнику префекта в одному із регіонів і розповіли про українську систему декларування — вона сказала, що за таких умов ніколи б не пішла на державну службу. Але це питання Франції, а наше декларування — це питання України. Це не означає, що у нас судді не повинні декларувати — і сам КСУ написав, що він згоден із тим, що судді повинні декларувати. Це написано прямо в його рішення. Ми повинні визнати одну важливу річ — чесно сказати, що в період з 2014 по сьогоднішній день приймалось дуже багато правильних з точки зору ідеології законів, але в які були вкраплені — свідомо чи несвідомо — речі, які протирічать українській Конституції. Це не означає, що всі ці закони треба скасовувати. Це означає, що якщо ми це усвідомили як держава, повинні в парламенті і виправити, можливо, технічні питання, на які звернув увагу КСУ, але які відверто протирічать Конституції. Ось простий приклад — президент не має права призначати директора НАБУ, але чомусь ця норма в закон про НАБУ потрапила. Бо тодішній президент хотів мати вплив на НАБУ і особисто призначати його очільника. Власенко, як і низка його колег, тоді говорили з трибуни, що це неконституційно, це бомба, яка потім підірве цілий закон про НАБУ. А їм відповідали, що ніхто не посміє переглядати, плювати на неконституційність, бо це треба з політичної доцільності, і так далі. Тому треба спершу визнати, що в хороші закони та хороші ідеї були включені неконституційні норми — раз. І ще до того, як хтось звернеться до КСУ, нам треба у Верховній Раді швидко і ефективно вилучити все це із законів і привести їх у відповідність із Конституцією. Ось приклади — закон про НАБУ (формування комісії по вибору директору неконституційна, бо там є кандидати від президента, а він не має права призначати; процедуру обрання очільника має бути змінено), закон про НАЗК (як орган виконавчої влади має займатись всім, окрім суддів, а судами має займатись спеціальним органом) — це прості приклади того, що є. І при цьому ми не ставимо під сумнів весь закон про НАБУ — ми говоримо, що там є одна неконституційна норма, так давайте її змінимо. Порядок обрання директора і його призначення, скажімо, і все буде добре;
 

- Ідеологічно, в нашій ситуації ми повинні декларувати все, що можна, бо корупція настільки пронизала всі сфери людської діяльності — навіть деколи ми самі не усвідомлюємо, що саме наше суспільство орієнтується на корупцію. От запитайте у мами чи тата, які віддають дитину вчитись на юриста. Що вони кажуть — вчись, дитино, станеш суддею чи прокурором і будеш мати на хліб і на масло? В нашій ситуації не суперечить Конституції те, що декларують не лише чиновники, а й їх родичі. Хоча деколи це викликає певні проблеми — коли, умовно кажучи, є чиновник і його дружина. І від нього вимагають, щоб він дружину включив до декларації, а деколи буває ситуація, коли дружина скаже чоловіку — я не скажу, що у мене є, бо не зобовʼязана цього робити. А відповідальність за це ляже на чоловіка-чиновника. Це не на захист чиновників, а просто вказання, що бувають різні ситуації;
 

- Є іще одна причина, чому це все відбувається, але про яку ніхто не говорить. Давайте скажемо чесно, і зробимо чесні висновки. Пʼятирічна історія антикорупційних органів за станом на сьогодні показує, що ми маємо провал в антикорупційній боротьбі. Не зменшилась корупція, а збільшилась. Немає прикладів притягнення чиновників до відповідальності в законний спосіб. І на жаль, і НАБУ, і НАЗК втратили той кредит довіри, який мали в момент їх заснування — і щоб приховати цей провал ті люди, які відповідальні за створення антикорупційних органів, зараз перекладають вину на КСУ. Хоча ті працювали 5 років і ніхто їм не заважав. Вони могли подолати корупцію, хоча б 2-3 роки зробити до цього. А нам кажуть, що винен Конституційний Суд, бо він знайшов сили сказати, що частина цих норм не зовсім відповідні Конституції — і що це не можна порушувати, треба виправляти. Бо люди, які були ідеологами та ініціаторами створення антикорупційних органів, не готові приймати на себе відповідальність?

 

Транскрит виступу підготував Вячеслав Ільченко