![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
yes1111
Повернувся я сьогодні з мітингу на роботу і, звісно ж, першим ділом мерщій кинувся до комп'ютера. Кортіло якомога швидше дізнатися, що і як там пишуть про нашу акцію, і чого не вдалося побачити з вулиці. І чим далі читав, тим більше дивувався. Виявляється, і опозиція сьогодні нібито поводилася якось не так, і людей зібралося мало. Та й ті - насправді мало не всі якісь "не ті" й "неправильні". А до Майдану - то й взагалі дійшло чи не п'ятсот чоловік. Весь цей тотальний депресняк якось разюче не в'язався з тим драйвовим настроєм, з яким я повертався з Майдану. На якусь мить навіть виникло дивне відчуття, що ми з шановними журналістами побували на якихось різних мітингах.
Забігаючи наперед, скажу, що принаймні за себе нам сьогодні червоніти від сорому не довелося. Втім, давайте по порядку.
Навколо будівлі ВР менти спорудили просторий вольєр для звезених з навколишніх і віддалених помийок найманців під прапорами Партії
Наші підходили з боку Садової, а також знизу, з Європейської площі, поступово перекриваючи рух по вул. Грушевського.
За сцену з озвучкою правив бус із символікою проекту Олеся Донія "Остання барикада".
Рівно о 9:00 ведучий мітингу, народний депутат України Олесь Доній піднявся на трибуну, і митинг розпочався.
Багато прапорів Об'єднаної опозиції - "За Батьківщину"
"Народна самооборона", "УДАР" Віталія Кличка. Що, невже чемпіон нарешті визначився?
На трибуні - Сергій Пантюк.
Звісно ж, кортіло сказати йому в очі пару теплих слів - за "противсіхство", і за весь бруд, вилитий свого часу на Володимира Яворівського, що зрештою призвело до здачі Спілки письменників фактично під контроль окупаційного режиму. Втім, сьогодні не час.
Володимир В'ятрович, дослідник історії визвольного руху.
Режисер Сергій Архіпчук.
Самотній прапор УНП...
... і ціле море від "УДАРу". РУХ теж не пасе задніх.
Лірник Сашко.
Святослав Цеголко - легендарний журналіст 5-го каналу за його зоряних часів.
Юні барабанщиці чимдуж гамселять по відрах.
Письменник Андрій Кокотюха.
Місцеві провокатори вдаються до дрібних капостей. Так, зненацька просто через наш табір потекла по асфальту повноводна ріка - невідомо, звідки.
Сергій Квіт, ректор Києво-Могилянської академії.
Акторка Наталія Сумська.
Письменниця Світлана Поваляєва.
Ще кілька прапорів від УНСО.
Микола Княжицький, директор чи не єдиного чесного телеканалу ТВі.
Стоячи у щільному натовпі, надзвичайно важко оцінити кількість присутніх. Втім, у будь-якому випадку, явно більше, ніж 500 чоловік.
Парасолька "Янукович - наш Каддафі". Ми її сьогодні ще побачимо.
Олександр Бригинець - депутат Київської міської ради і один зі справжніх і послідовних захисників старого Києва.
Ігор Мазур (Тополя).
Олег Короташ, український поет.
Від Об'єднаної опозиції виступає Олександр Турчинов. Він буквально щойно підійшов з боку Європейської площі на чолі великої колони. На жаль, прогнози щодо перебігу подій у Раді доволі скептичні: надто ретельно підготувалися наші супротивники.
Олесь Доній повідомляє тривожні новини з Верховної Ради: обманним шляхом ПРдунам вдалося-таки поставити на голосування ганебний законопроект і прийняти його в першому читанні. Більше того, вони намагаються одразу ж проголосувати його і в цілому. Втім, опозиція все ж таки заблокувала засідання і змусила оголосити перерву.
Жива легенда боротьби за свободу - Левко Лук'яненко.
Катерина Чепура, активістка громадського руху "Відсіч"
Віталій Кличко. Виступив доволі лаконічно і вірно по суті. Під час його виступу раптом почався дощ, який дедалі посилювався.
Актор Євген Нищук - голос легендарного Майдану-2004.
Брати Капранови. Цього разу їхній виступ мені сподобався. Принаймні, набагато більше, ніж коли вони захищали "противсіхів" на УП.
Втім, їхній виступ був затьмарений прикрим інцидентом: з невідомої мені причини (а цілком імовірно, і без такої), "беркутня" почала інтенсивно тиснути на наші ряди, намагаючись відсунути нашу колону з перехрестя вулиць Грушевського і Садової. Причому, не гребували застосовувати при цьому сльозогінний газ (на моєму відео цей епізод починається приблизно з 04:13).
Втім, ворожі підступи лише додали присутнім здорової люті. І з особливою насолодою ми скандували слідом за братами легендарне "Спасибо жителям Донбасса..." - готуючись у такий спосіб до Євро.
Олександр Ярмола, засновник та лідер Козак-Рок гурту «Гайдамаки».
Під час дощу мені здалося, що кількість ПРдунячих ганчірок по той бік "залізної завіси" різко зменшилася. Встаю навшпиньки, намагаюся схопити загальний план. Та де там - суцільні парасольки! Поза тим, ворожих прапорів і справді сильно поменшало. Це вже далеко не той "ліс", що був на початку.
Від київської "Батьківщини" виступає Юрій Одарченко.
Арсеній Яценюк на трибуні.
Ігор Гузь із Волині - колиски УПА.
І Степан Барна з Тернополя.
Ірена Карпа і Артем Полежака цього разу виступають у дуеті. Сьогоднішню пісню вони присвятили Вадіку Каліснічєнкє і його співавторові - Сірьожі Підрахую. На відео починається приблизно від 5-ї хвилини.
По тому, Артем нап'яв в'язану шапочку, відому в народі під назвою "пі*арка", з символікою однієї окремо взятої партії, і виконав у ній віршик про дивний сон:
Отчего так часто
Стали сниться степи,
Ковыли-полыни
Да степной бурьян...
Я иду долиной
На затылке кепи,
Гляну на березки --
И от счастья пьян!
За коном страдания
Заведут старушки --
Я от тех страданий
Дюже удручен!
На столе в избушке --
Рыхлые драчены
Эх! Давно не нюхал
Рыхлых то драчён!
Влезу на печурку,
Точно на постамент!
Где-то за печуркой
Кошка мышку -- цап!
Як пройшли останні
Вибори в парламент,
Дуже часто сниться,
Ніби я -- кацап...
Дощ дедалі скаженів, і фотоапарат вже не вдавалося вберегти від води. Відтак, я перепрошую за якість подальших фото- і відеоматеріалів, адже лінзи об'єктиву запітніли зсередини, і запобігти цьому я жодним чином не міг.
Марія Олійник - захисниця української мови з Донецька.
Вид на тимчасово окуповану територію. Беркутівців, як мінімум, у десятки разів більше, аніж заробітчан-"мітингувальників".
А з нашого боку як? Щоправда, за парасольками погано видно. Але, начебто, все гаразд.
Народний депутат Андрій Павловський (БЮТ-"Батьківщина") на трибуні.
Ні, наші до негоди набагато стійкіші!
Під час виступу Андрія Павловського, на протилежому боці вул. Грушевського, в глибині парку, раптом здіймається галас, метушня і штовханина. То браві "космонавти" у шоломах намагаються витуснити людей із парку на вулицю. Виявляється, українцям перебувати у київських парках вже заборонено! Кілька чоловік при цьому падають у фонтан і зазнають травм. Обурені люди не залишаються у боргу: затискають шмаркачів у кутку й замалим не лінчують. На відео цей святковий епізод вийшов якось не дуже, внаслідок великої відстані та каламутної оптики. Початок орієнтовно в районі 09:02.
[UPD]: Згодом знайшов чудове відео від користувача jesfor. Ось, події у розвитку:
Двоє дівчат- поетес: Мар'яна Луна і Марія Морозенко. Де? Та десь там, у тумані. Об'єктив, холєра, геть запітнів. І нічого не вдієш!
Нарешті, терпець мені уривається. Видобуваю з кишені мобільний телефон і наступні кілька знімків роблю на нього. Виходить дрібнувато: занадто короткофокусний об'єктив. Проте, видно бодай щось.
Таким чином, вдається зафіксувати, зокрема, Олексадра Данилюка (координатор громадянського руху "Спільна справа").
Після нього виступає Олександр Кулик,
Олена Єскіна з Комітету захисту Києва,
і Зорян Шкіряк.
Іван Крулько (Молодий Народний Рух)
Хлопець (прізвище не встиг розібрати) читає вірш, написаний нібито від імені бійця "Беркуту".
Іван Заєць. Під час його виступу (приблизно о 12:15) з'являється інформація, що Карпу і Полежаку нібито затримано.
Олександр Демченко, ще один чудовий молодий український поет із Донецька.
Валентин Наливайченко, екс-голова СБУ.
Інформація про нібито затримання Карпи й Полежаки виявляється хибною. На підтвердження Полежака знову підіймається на трибуну і читає свій знаменитий вірш "Президент моєї країни – ГОПНИК":
Моя країна знаходиться в центрі Європи,
Європа, Європа, в кожному слові,
Далі за римою пісні повинно бути слово
Але слова ЖОПа нема в українській мові! ЖОПА!
Нема такого слова в українській мові! Жопа!
Чим більше я знаю народ своєї країни,
Тим більше цікавлюсь щурами і псами,
На південь і схід лежить вона степом,
На захід і північ вкрилась лісами!
Вулицями моєї країни ходить БИДЛО,
Бидло дивиться мені вслід зі словами
«Хаааха, їбать».
Президент моєї країни – ГОПНІК!
Президент моєї країни – ГОПНІК!
Президент моєї країни – ГОПНІК!
І мене ще просять не матюкатися ці сцени!
Блять!
Моя країна знаходиться в центрі Європи,
І перейматися з того не варто,
Це означає, що Бог десь поруч,
Він хоч старий, але здатен на жарти!
Дощ нарешті вщух, об'єктив починає потроху просихати, і зображення знову поступово стають виразнішими. Бард із Хмельницького (прізвище знову просковзнуло повз мене) виконує пісню "Хочу бути президентом".
Легендарний Василь Шкляр (автор роману "Чорний ворон"). Коли він, скінчивши виступ, проходить поруч зі мною, встигаю потиснути йому руку і подякувати за чудову книгу і за принципову громадянську позицію.
Священник, який називає себе Орест І, проголошує "Отче наш". Раніше епізодично перетинався з ним на Хрещатику, проте не сповна зрозумів, до якої конфесії він належить, і що він взагалі за людина.
Олександр Турчинов проголошує:
1) Акцію на захист української мови треба зробити безстроковою. Для цього влаштовуємо біля ВР цілодобовий пікет. Збір о 17:00. Намети поставити не дадуть, то ж чергувати доведеться просто неба. Закликають приходити всіх, хто може, щоб люди могли мінятися.
2) Організатори і впорядкувальники так званої фан-зони на Хрещатику геть забули про таку собі дрібничку: там немає жодного українського прапора. То ж вирушаємо просто зараз ходою туди і виправляємо цей недолік.
Вирушаємо колоною по Садовій, а далі - по Інститутській, до Майдану. Обабіч, мов собаки, підтюпцем трусять "беркутівці".
Маса старих знайомих, славних бойових товаришів.
І знов ушкварив дощ!
Люди з мосту вітають колону.
Ось він, окупований Майдан. Від близькості Євро не став анітрохи гостиннішим. "Собакам і українцям вхід заборонено!"
Штовхаємось із "Беркутом", намагаючись прорвати оборону.
Нарешті двом чи трьом відчайдухам вдається прорватися. Вони видираються на залізну ферму і встановлюють Державний український прапор над так званою фан-зоною - таким собі гетто у центрі української столиці.
Однак радість триває недовго. Коли під'їзджає бус з озвучкою, і Турчинов розпочинає виступ, "Беркут" миттєво переходить у наступ, відсікаючи його від людей і виштовхуючи їх на тротуар. Знову синці, розбиті голови, а в декого, кажуть, і поламані ребра. Готовий повірити, бо й самого доволі неслабо притиснули до машини. Щоправда, обійшлося без втрат. Деякі епізоди штовханини встиг сяк-так зафільмувати на відео.
Знайома парасолька. Бабуся охоче демонструє її жовторотим, але вже надміру старанним "беркутятам": хай згадають і про долю Каддафі, і про те, що зробили люди з його охоронцями.
Та сама бабуся, з парасолькою "Каддафі", пов'язує беркутеняті синьо-жовту стрічку. Той спочатку опирається. "Не бійся, він тебе не вкусить," - кажу. - "Ти ж цьому прапору присягу складав!" Трохи пом'якшав, дозволив бабусі довести справу до кінця. "Ну як?" - питаю. - "Не кусається? Струмом не б'є? Газом не пирскає? Кийками не лупить?"
Мовчить хлопець. Кілька секунд розгублено кліпає очима, далі тихенько відв'язує стрічку і ховає до кишені.
Ось воно, нове обличчя "покращеної" УРКАїни! Ласкаво просимо на Євро!
А прапор так і висить. Так і не знайшлося жодного покидька, котрому вистачило б ницості полізти його знімати!
На тому поволі й розходимось. Поки що. Далі - буде! До зустрічі на барикадах!
Бонус-кадри: підземний перехід під Майданом, славнозвісна "труба". Братва у погонах відпочиває від трудів праведних.
І нарешті ось воно, обіцяне відео! Причина виявилася до сліз простою: глюк бета-версії Firefox. Поставив було собі 14.0 (Aurora), і процес завантаження великого файлу на YouTube став постійно зависати десь на півдорозі. Повернувся на 12.0 - і все пройшло бездоганно, з першої спроби: