С.О. Слідкуємо за рухами влади!

[yes1111]

Станіслав Овчаренко

1.  Головне в історичних подіях – та атмосфера в суспільстві, яка складається напередодні великих, часто катастрофічних подій.

Влада намагається залякати населення, розорити його, навіяти страх.

В результаті – цю владу не так бояться, як ненавидять, а розорені державними та приватними рекетирами відновлюють свою справу і йдуть у тінь.

Але «у тінь» йдуть і зусилля диктатора розгромити опозицію. Маніпуляції з каральними органами можуть і не потрапити у центр суспільної уваги.

2. «У тінь» йде не тільки економічне, але і політичне життя. Ненависть призвела до того, що мітингів та пікетів поменшало – але не через байдужість – а через усвідомлення, що з цією владою мирними пікетами нічого не вдієш.

Таке враження, що певна частина суспільства (дуже значна!) вже чекає якогось сигналу – щоб вже не розмінюватися на якійсь мітинги та пікети чи голодування.

Але регіонали так звикли домінувати, що не помічають, як різко змінилася атмосфера, яка стала грозовою.

І весь час дратують, провокують населення на виступи.

Передусім, населення нетерпиме до угодовства з владою та до закликів до примирення. Чого варта поразка Наталії Королевської! Кличко розпочинав як мирний ліберал-всепрощенець – але під тиском громадських настроїв вже намагається не відставати від «Свободи»!

Кепсько відбувається з тушками…

Більш розумні регіонали вже шкодують, що ув’язнили Юлію Тимошенко та Юрія Луценка…

Але у владі – не «більш розумні»!

Бульдозер пер-пер – і, нарешті, щось не так з ходовою частиною цього владного Бульдозера   

Януковича.

3. Сенсорна кнопка – це перше, що примусило регіоналів розгубитися. До цього моменту три роки ми самі лише відступали. Я був на відкритті сесії Верховної Ради – рішучість опозиції якось суміщалася з благодушністю, навіть легковажністю.

Це – справді небезпечно!

Потрібно нагадати – що політична арена – це не дитяча пісочниця, де перемога над товаришем по пісочниці щось кардинально вирішує. У простих громадян, не обтяжених ні політичним досвідом, ні знанням історії велику надію покладають на Віталія Кличка чи свободівців з батьківщинцями, що «вони віддубасять регіоналів і приведуть їх до тями».

Особливо вражає фігура чемпіона по боксу!

Як би там не було – але перша стадія боротьби на нашу користь. Моральна перемога – це теж дуже важливо.  

3. Але політика – не дитячий майданчик. Якщо Чечетов чи ще хтось каже, що зможуть викинути опозицію з блокування трибуни та президії – вони обов’язково готують військове вторгнення у Верховну Раду та взагалі в Київ – щоб вже ЗБРОЄЮ примусити киян та опозиціонерів до покори. За допомогою «Беркуту» чи Внутрішніх військ, наприклад.  

Неможливо, не наважаться?

Ще раз згадаємо, що 2х2 = 4. Якщо влада є не лише знаряддям збагачення, але і врятування життя – влада Сім’ї приречена на поведінку щурів, загнаних у глухий кут.

В цей момент і заєць кусається!

4. Їм досить для початку обійтись без парламенту взагалі. Диктатори завжди починають з того, що позбуваються самостійного парламенту, спираючись на люмпенізованих бідних громадян.  

Тому відповіддю на втрату контролю над парламентом – буде різке посилення каральних органів держави. І вже з їх допомогою (міліції, СБУ, прокуратури, судів) – намагатимуться скликати наступну Верховну Раду – вже не справжню, а бутафорську, де, крім чечетових та лук’янових нікого не буде. Ми це бачимо на прикладі пострадянських країн Білорусії та Росії, а також мусульманських країн – частин колишнього Радянського Союзу.

Як Держдума Росії, наприклад.

5. Тому наша опозиція, яка вимагає чесного голосування, свідома того, що для успіху потрібна ескалація тиску на владу диктатора та поширення кола вимог до неї. Якщо вдасться домогтися введення сенсорної кнопки – то маленька дірочка в моноліті диктатури все ж з’явиться.

Саме тому цілком логічно опозиція домагається перемоги на виборах в Києві – це наступна мета опозиційного руху. Цілком логічно, що Янукович та його команда стягує «журналістів» та «спортсменів» з бітами та зброєю зі своїх регіонів – з Донбасу і взагалі з Півдня та Сходу.

6. Київ так чи інакше мусить протистояти вихідцям з Донбасу, де криміналізація влади зайшла надто далеко. Тимчасове захоплення Київради опозицією – ще один крок на шляху визволення від Києва від влади Януковича, яка так і не стала своєю для столиці.

Саме з Києва повинне розпочатися визволення України від диктатури.

До речі – Київ найбільш політично свідомий саме через відносну заможність населення та більш поширену свободу ЗМІ ніж в решті України.

7. Чечетов не помиляється, коли говорить, що, зокрема, «Батьківщина» розгортає діяльність груп, у тому числі самозахисту.

8. Підприємці вже позбуваються ілюзій, що можуть домагатися своїх вимог суто економічними цілями та «профспілковою» діяльністю. Саме життя доводить – що справа – не в окремих недоліках законодавства про бізнес, а в відсутності правосуддя як такого. Не в правильних законах, а в їх невиконанні.

Примусити цю владу Януковича виконувати закони та правила в принципі неможливо.

Це так само важливо пам’ятати, як таблицю множення&hellip

Джерело: Свет и Тени

P.S. Відео Станіслава Овчаренка "Опозиція: шляхи відступу відрізані" дивіться тут