За вашу і нашу свободу!

До виборів залишається 6 днів, і лише 5 днів на політичну агітацію. Агітувати я не умію, зате дуже добре розбираюсь в Новому Курсі Юлії Тимошенко і в її політичному спадку.

Сьогодні я б хотів поговорити про один із аспектів цифрового урядування, який завжди залишається за кадром. За всю майже 12-річну історію розмов і дискусій про необхідність цифровізації держави, вперше він публічно був озвучений тільки 20 березня - на платформі "Цифрова країни", скликаній Юлією Тимошенко. Що, власне саме по собі демонструє, наскільки грунтовно в своїй програмі вона підійшла до аналізу галузі.

Йдеться про так званий "регламентний доступ до даних". На нього майже ніхто не звернув увагу, хоча він був навіть виділений окремим пунктом в підписаному Меморандумі. 

В отсутствие ключа дверь — это часть стены. В отсутствие двери ни к чему ключ. Дверь и ключ к ней вместе представляют собой проход для разума. В отсутствие разума ни ключа, ни двери, ни прохода не существует.

Талман, Кода Овсінда (Б. Лонгієр «Ворог мій»)

Для початку невеличка картинка з натури. Перший курс політехнічного, перша лабораторна робота в другому семестрі. Об‘єктно-орієнтоване програмування. Задачка дуже проста: спроектувати на класах (поки що не написати, а спроектувати) програму для керування ліфтом. В аудиторії шістнадцять чоловік, розбиті на кілька купок. Всі зайняті чимсь важливим. Малюють якісь діаграми, голосно сваряться. Якщо вслухатись, можна почути окремі репліки.

- Пацани, у ліфта завжди є мотор, отже нам конче потрібен клас мотора. Його тип, швидкість, кількість років в експлуатації…

- А іще є кнопочні панелі. Це вектор кнопок, значить, нам потрібен клас кнопочної панелі, який буде містити ці кнопки і визначати, яку саме кнопку поверха натиснули.

- О, поверхи… Ми ж забули про поверхи! 

 
Вячеслав Ільченко
Джерело: Абырвалг

Війна українцям оголошена!

Голосування 16 січня 2014 року у Верховній Раді поклало край сподіванням українців на мирне вирішення суспільно-політичної кризи, що розпочалася із захоплення та узурпації влади в Україні регіонально-комуністичною бандою ще у лютому 2010 року. Звіряче побиття студентів, події на Банковій, спроби штурму Майдану, повна нівеляція виборів, демонтаж державності, постійні репресії, побиття, підпали майна активістів – це той шлях, який пройшли українці за останні два місяці.

Мільйонні мирні акції повсталого народу на цей момент не допомогли вирішити жодного із тих злободенних питань, що стоять на черзі денній. І якщо на початку грудня минулого року режим внутрішньої окупації перебував в страху і не міг оговтатися від мільйонів вільних українців на вулицях столиці, то на цей час, перегрупувавшись і озброївшись різноманітними політичними технологіями він розпочав контрнаступ.

У зв’язку з вищесказаним, ми – українські націоналісти – звертаємося до опозиційних політичних партій, громадських організацій, активістів Автомайдану та Самооборони Майдану, всіх вільних людей України із закликом розглянути і прийняти до виконання наші пропозиції стосовно подальших дій повсталого народу.

1. Перед тим як йти в наступ треба навести лад у тилу. Тому, необхідно припинити будь-яке взаємне поборювання та розбрат між суб’єктами революційного процесу. Ніхто не може перемогти режим Януковича окремо – ні трійка парламентських опозиційних партій, ні громадський сектор, ні Автомайдан, ні Самооборона, ні націоналісти з «Правого сектору». Отже, будь-яке базікання на Майдані та поза ним про «без політиків» або «провокаторів у масках» має припинитися і жорстко каратися. Тільки разом – переможемо.


2. Всім основним суб’єктам Майдану випрацювати і реалізувати чіткі та змістовні політичні принципи, які мають стати стрижнем нашої боротьби, а саме:

• проголосити нашу спільну боротьбу Національною революцією, основною метою якої є ліквідація існуючої кримінально-олігархічної системи влади, структур влади та тотальної заміни людей влади і побудова якісно нової Держави із всеохопною системою національного народовладдя, яка забезпечить всім громадянам України всебічну Свободу, Справедливість, Добробут;


• визнати діючу антиукраїнську владу такою, що втратила свою легітимність та офіційно проголосити її режимом внутрішньої окупації; закликати весь народ бойкотувати будь-які його рішення та дії;


• Януковича не визнавати Президентом України, а уряд Азарова вважати окупаційною адміністрацією, рішення якого не мають ніякої сили на території України;


• не підпорядковуватися діям внутрішньо-окупаційних силових структур режиму і ніяким чином не співпрацювати з ними. Суди, МВС, СБУ, Прокуратура вже роками не захищають інтересів народу, а тільки обслуговують банду, яка опинилася при владі в державі, а отже теж є нелегітимними і будуть люстровані та революційно реформовані;


• одним із стовпів цього режиму є гроші державного бюджету, які розграбовуються, використовуються для репресій та підтримують його на плаву. Тому сплата громадянами України податків – це гріх перед Богом і Україною, а отже має бути припинена, а діяльність внутрішньо-окупаційного міністерства зборів і доходів заблокована як в столиці, так і на місцях.

3. Опозиційним депутатам, за підтримки посталого народу, взяти під контроль Верховну Раду, обрати нове керівництво та проголосити себе Національними зборами, які візьмуть на себе роль народного парламенту.


4. Підготувати проект рішення про створення тимчасового Революційного правління та проголосувати його на всенародному віче на Майдані Незалежності у Києві. На цьому етапі боротьби визначити осідком Революційного правління будівлю Київської міської адміністрації, яка вже перебуває під контролем повстанців.


5. Створити народні виборчі комісії та провести вибори Київського міського Голови та міської Ради.


6. Революція має вміти захищатися і нападати. Отже, на базі вже витворених структур Самооборони і «Правого сектору», у підпорядкуванні Революційного правління, розпочати створення Національної гвардії України, яка має виконувати функції революційних Збройних сил, Служби безпеки та Поліції. Гарантувати бійцям Національної гвардії після перемоги Революції певні пільги і преференції, застрахувати у міжнародних страхових компаніях їх життя та здоров’я.


7. Звернутися до представників силових структур режиму із закликом переходити на бік Революційного правління та гарантувати безпеку і добре до них ставлення.


8. Розпочати процес революційного перебирання влади в областях України.


9. Налагодити збір Революційного податку по всій території України для забезпечення потреб Революції.


10. Звернутися до міжнародного співтовариства із закликом визнати Національні збори та Тимчасове Революційне Правління України.


11. Розцінювати дії тих, хто знову захоче приборкати революційну енергію нашого народу та перетворити національно-визвольну боротьбу на чергові «танцюлькі» чи «стояння», або почне вести перемовини з внутрішніми окупантами про так звані «мир і злагоду» - як ворожі дії та карати таких зрадників по всій строгості революційних законів. Компромісів з бандою бути не може!

Зробивши ці кроки, українці виграють війну, яку розпочав проти них бандит і узурпатор Янукович. Якщо ж і далі будемо бавитися у перемовини, голосування та скандування – втратимо Державу і Свободу.

Боротьба виходить на новий етап. І тепер ми, українці, для досягнення перемоги над підступним ворогом, зобов’язані використовувати всі доступні та доцільні методи і засоби. Бо – або ми, або вони!

Смерть режиму внутрішньої окупації!

Воля або смерть!

Слава Україні!

«Правий сектор»

Джерело: Бандерівець

Станіслав Овчаренко

Див. відео "Не можна грати по правилам диктатури! Чому?"

http://svetiteni.com.ua:81/ne-mozhna-grati-po-pravilam-diktaturi-chomu

1.  Інерція масового мислення – страшна сила. Колись історично випадково вдалося мирним шляхом зібрати Майдан, і тепер кожен мріє його зібрати, забуваючи, що Майдан ніхто не збирав, він зібрався сам.

І то лише за умови його мирного характеру. Сам був його учасником – знаю. Маяковський закликав «побудувати у боях соціалізм». Звучить абсурдно. Але і боротися з кримінальним режимом святкуючи – теж неможливо.