![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
yes1111
Станіслав Овчаренко
Див. відео "Відновлення парламенту"
http://svetiteni.com.ua/vidnovlennya-parlamentu
Доводиться говорити про елементарні речі, про які учасники протестних подій часто забувають:
1. Майдан – в принципі неможливий, це подія раз на століття. Ми наразились на «іуду» чи «засланого козачка» в особі Ющенка – що призвело до деморалізації українського суспільства. Майдан став неможливим взагалі. Як будь-які символічні та карнавальні заходи.
2. Арештом та вироком Юлії Тимошенко і Юрію Луценко влада Януковича взагалі спалила за собою мости. Обвинувачення Юлії Тимошенко в убивстві Євгена Щербаня взагалі привернуло увагу української та світової громадськості до донецьких трупів 90-х років. Тепер Ринату Ахметову треба добре подумати – чи довго він зможе вільно пересуватися Західною Європою чи Америкою… Завдяки Януковичу та Ринату Кузьміну.
3. Кримінальна передісторія переділу власності та захоплення влади наглухо перекрила можливість брати участь у парламентській грі сил, де одна партія змінює іншу при владі. Встановлення диктатури стало умовою їх фізичного виживання.
4. Потрібно нагадати, що тоталітарна влада – це не просто влада «поганих людей». Це – знищення поділу влади на три гілки влади – законодавчу, судову та виконавчу. Те, що Сергія Власенка не випускають з України – означає, що суди керуються усними рішеннями диктатора, а не конституцією та законами.
5. Потрібно нагадати, що демократичного шляху повернення до демократичного устрою неможливий в принципі – тобто провести президентські та парламентські вибори можливо лише ПІСЛЯ повалення диктатури Януковича. І то не одразу.
6. Потрібно підкреслити, що якщо Янукович не може перейти до демократичного устрою під загрозою смерті, то Україна теж під загрозою смерті, не може не перейти до демократичного устрою держави.
7. Потрібно наголосити, що опозиційний рух НЕ повинен намагатися підняти на боротьбу більшість населення – досить його пасивної підтримки та революційної рішучої меншості.
8. Потрібно нагадати, що в нинішніх умовах парламентська форма боротьби себе майже вичерпала. Опозиції потрібно перемогти в стінах самого парламенту – потім вже стати другою ланкою державної влади у протистоянні диктаторові.
9. Зараз боротися з диктатурою шляхом написання законопроектів безглуздо, бо проблема не в законах, а в їх виконанні.
10. Влада Януковича заганяє себе в глухий кут у боротьбі з суспільством, це не новина. Потрібно зрозуміти, що і суспільство загнане у глухий кут екстремістською політики диктатора.
11. Тобто опозиція НЕ МАЄ мирних засобів боротьби з диктатурою. Вибір між мирними та немирними засобами – це проблема не ідеології, а проблема звичайного боягузництва чи підлості. Але вона не мала такого вибору ще з лютого 2010 року.
12. Рух опору НЕ повинен пасивно надіятися на Захід, той допомагає лише активним переможцям, а не жалюгіднім жертвам.
13. Рух опору повинен САМ ГОДУВАТИ СЕБЕ шляхом пожертвувань та контрибуцій з свого супротивника. Кожна справжня «війна сама себе годує» (Валленштейн).
14. Потрібно рішуче відкинути думку, що якимось чином можна уникнути силового протистояння. Тобто думку про «роль первинних громад» потрібно рішуче відкинути. Справа може йти лише про роль формування груп самооборони проти «молодиків у спортивних костюмах» та тих, хто їх захищає.
15. Рух опору як кисню потребує не мартирологу втрат, а низки перемог, які так чи інакше руйнують всевладдя диктатури.
16. Рух опору мусить рано чи пізно встановлювати свій порядок денний, нав’язуючи його владі диктатора, яка апріорі є злочинною як нелегітимна.
17. Зайве говорити, що визволити політв’язнів Юлію Тимошенко та Юрія Луценка юридичними засобами неможливо. Це можна зробити ЛИШЕ силою. Потрібно переоцінити роль та місце помсті за третім законом Ньютона.
18. Перемогти диктатуру можливо лише тоді, коли не ми будемо її боятися, а вона – нас. Поки цього НЕМАЄ – непотрібно себе обманювати. Винуватців від диктатури потрібно віддати в руки її жертв – політв’язням як заінтересованим особам.
19. Пам‘ятаємо, що гіршими друзями є не відкриті вороги, а удавані друзі опозиції, які тісно співпрацюють з каральними органами диктатури.(Лещенко, Найєм, Кошкіна)
20. Потрібно нагадати кожному – що відсидітися не вдасться НІКОМУ: якщо запрацює «закон Магнітського» щодо наших можновладців – радості мало, бо будуть стригти НАС – до крові і м‘яса. Не чекаймо цього!
21. Потрібен єдиний центр спротиву з внутрішньою дисципліною та покараннями. Ми вже нагадували, що силовики в лавах опозиції потребують ідеологічної мотивації та легитимності. Потрібна рішуча, проста та ясна лінія політичного керівництва рухом опору.
Це – вимоги сьогоднішнього та завтрашнього часу. Диктатура Януковича вже відіграла свою позитивну роль в консолідації нації та сортуванні за людським якостями руху опору.
Прийшов час їм «віддячити» як санітарам політичного лісу…
Джерело: Свет и Тени