За вашу і нашу свободу!

Дорогі мої українці!

Усе менше часу залишається до підписання Угоди про асоціацію з ЄС, яка відкриє нам нову історичну епоху — європейську. Підписання Угоди – це наш доленосний шанс, який, твердо переконана, ми не упустимо і не змарнуємо. Шанс, над реалізацією якого нам доведеться важко попрацювати не один рік, щоб добитися утвердження європейських цінностей, щоб, «обдираючи кулаки до крові», випалити з нашого життя диктатуру, клановість, несправедливість, безправ’я, корупцію, кумівство.

Роботи у нас буде багато, але Угода про асоціацію з Європейським Союзом — це як постріл стартового пістолета. Вона стимулюватиме нас якомога швидше не просто пройти, а пробігти усі кола очищення та становлення оновленої, успішної України.

Самою своєю сутністю, всіма фібрами душі і кожною клітиною тіла прагну, щоб ця угода була підписана, щоб Україна вийшла на новий етап свого становлення та розвитку.

Але ж все складається не так просто. Європейський Союз визначив 11 критеріїв, які Україна мусить виконати, щоб лідери ЄС були готові поставити свої автографи на Угоді з нашою країною. Одним із таких критеріїв є наполеглива вимога до Віктора Януковича припинити політичні репресії та вибіркове правосуддя, випустити мене з-за грат. Очільники ЄС чітко заявили, що без мого звільнення підписання Угоди не відбудеться.

Ще в листопаді 2011 року я публічно звернулася до європейської спільноти з проханням не ставити підписання Угоди в залежність від мого ув’язнення. Я просила «народи, парламенти та лідерів ЄС не допустити, щоб розчарування Заходу Януковичем поширилося на Україну». Я пояснила, що не хочу, аби європейське майбутнє моєї країни постраждало з будь-якої причини, тим більше через мою долю.

Будучи глибоко вдячною Європі за підтримку мене, я тим не менш розумію, що вона відстоює не лише конкретну особистість, а певні принципи і систему цінностей. Саме тому, що питання набагато глибше, ніж просто вимога мого звільнення, мої заклики не ставити підписання Угоди в залежність від мого виходу з-за грат не могли вплинути на позицію Європейського Союзу.

Ви знаєте, що вже тривалий час Віктор Янукович не виконує вимогу звільнити мене та вважає, що йому вдасться побудувати «європейську» Україну на основі диктатури, клановості, корупції, політичних репресій. На щастя, реалізувати такий проект йому не вдасться, бо європейська родина не сповідує подвійних стандартів. Утримувати політичний концтабір в центрі Європі Януковичу дедалі важче, і тому він вимушений відступати.

Для врегулювання питання з політичними в’язнями в Україні працює спеціальна місія Європарламенту на чолі з Петом Коксом та Олександром Квасьнєвським, які в постійному режимі ведуть переговори з Віктором Януковичем щодо мого звільнення. Я їм безмежно за це вдячна, як і всім світовим лідерам, які їх делегували, вручили їм відповідний мандат та підтримують їхню роботу.

Пет Кокс та Олександр Квасьнєвський передали мені пропозицію стосовно виїзду в Німеччину на лікування.

Я публічно приймаю цю пропозицію. І не тому, що я не довіряю українським лікарям. Від щирого серця вдячна лікарям, реабілітологам, медичним сестричкам та всім, хто надає мені допомогу в клініці «Укрзалізниці». Я не довіряю не лікарям, а режиму, який готовий і здатний зробити все заради того, щоб мене позбутися.

Я боролася, борюся й боротимуся за свою повну правову реабілітацію, зняття з мене всіх абсурдних, від «а» до «я» сфальшованих звинувачень, за повернення до повноцінного політичного життя. Ясно, що виїзд на лікування не вирішує цієї проблеми повною мірою. Але я вірю в те, що такий крок розрядить ситуацію напередодні саміту Східного партнерства. Тому заради успішного Вільнюсу і успішної України, заради історичної та доленосної Угоди з ЄС я готова прийняти таку пропозицію.

Заявляю чітко та ясно: мій можливий від’їзд до Німеччини не є еміграцією. Я ніколи і ніде не проситиму політичного притулку, не ховатимуся по закордонню. Я своє вже давно відбоялася. Я братиму найактивнішу участь у звільненні України від диктатури.

Усім, хто протестував біля Печерського судилища та під стінами лікарні в Харкові, усім, хто мене підтримує, хто за мене молиться і на мене сподівається, я безмежно вдячна. Низький вам уклін, мої рідні!

Завдяки вам я жодної миті не відчуваю себе самотньою. Знайте, ніколи вас не підведу! Я теж молюся за вас та Україну і вірю в краще!

Ваша Юлія Тимошенко, Качанівська колонія

Джерело: БЮТ